Ти його не любиш, а нам разом було добре, давай спробуємо знову, гаразд?
Ми розлучилися три роки тому, все відбулося спокійно, без гучних скандалів, як написали потім у заяві «розбіжність характерів». Наша донька Ірина спочатку думала, що це просто сварка, а тато тимчасово поїхав у відрядження.
У вихідні вони з захопленням проводили час разом, поверталися ввечері, ми разом вечеряли, після цього Володимир йшов, а Ірина довго його проводжала, стояла біля вікна, поки не переконалася, що тато дійсно поїхав
Тиждень тому моя Ірина святкувала шість років. За останній рік вона з Володимиром майже не бачилися. Причини дві: Володимир познайомився з іншою жінкою, більше не міг присвячувати доньці кожні вихідні, а я теж зустріла чоловіка. З Олексієм ми познайомилися на екскурсії у Карпатський заповідник. Я з Іриною трохи відстали від групи, а Олексій також відстав і не помітив, як залишився сам. Ми згодом наздогнали екскурсовода, розговорилися, обмінялися телефонами, і пішли далі знайомитися з природою.
Порівняно з Володимиром, Олексій майже не говорив зайвого, але саме це і давало впевненість у ньому. Він ніколи не забував про домовленості, не запізнювався, завжди виконував обіцянки. За час наших стосунків я жодного разу не переживала через його слова чи вчинки. З Володимиром усе було навпаки: спізнення, забуті обіцянки; мабуть, саме тому так і сталося між нами
І Володимир, і Олексій мали прийти на день народження Ірини. Я хвилювалася, як вони порозуміються і як пройде вечір у колі друзів. Ірина, звичайно ж, чекала на тата, хоча й з Олексієм у них були хороші відносини.
Всі гості зібралися вчасно, окрім мого колишнього. Ірина благала почекати тата, я мусила розважати усіх розповідями з минулого та обговорюванням новин.
Нарешті тато прийшов! З величезним гарним пакунком для Ірини, а мені оберемок троянд. Я трохи розгубилася. Олексій ввічливо представився, а Володимир, наче й не було трьох років розлуки, зайняв місце господаря: розсаджував гостей, давав команду наливай, сміявся, як у старі, добрі часи.
Ірина не відходила від тата ні на крок, а Олексій, все це спостерігаючи, явно відчував себе зайвим, хоч я й намагалася приділити йому максимум уваги.
Та все ж Олексій чемно перепросив, пояснив, що має термінову роботу, і тихо пішов.
Як тільки він пішов, Володимир почав поводитися ще вільніше, як у себе вдома. Коли ми з ним зайшли на кухню за тортом, я попросила його трохи втихомирити запал, на що він раптом сказав:
Ти його не любиш, а нам з тобою було добре. Може, спробуємо все почати спочатку?
Я засмутилася, але відповіла:
Ні, Володю, не хочу. У нас із тобою не склалося. Нас обєднує лише Ірина і цього достатньо. Добре, що ти її любиш, вона тебе чекає, але я ні. Не після того, як у тебе зявилася інша.
То зовсім інше, для тіла, не для душі Я не збираюся з нею життя прожити
Тим більше, треба шукати ту жінку, з якою захочеш прожити довго разом.
Гості почали розходитися. Володимир залишився останнім, допоміг помити посуд, вклав Ірину спати й, схоже, все ще чекав на запрошення залишитись на ніч. Коли зрозумів, що цього не буде посміхнувся, подякував за розмову, поцілував мене в щоку й пішов
Я зателефонувала Олексію й попросила: «Може завтра на пікнік зїздимо утрьох?». Олексій зрадів, як мала дитина, сказав що все залишить й приїде за нами зранку о девятій.
Рівно о девятій задзвонив дзвінок у двері, а Ірина закричала: «Ура! Продовження дня народження!». Весь день ми трійко чудово провели на природі, на березі Дністра. Коли повернулись додому, я запитала:
Ірино, ти не проти, щоб Олексій жив із нами?
Донька подивилася серйозно й сказала:
Ти завжди на нього чекаєш, а так він буде з нами щодняІрина серйозно задумалася, а потім, щиро посміхнувшись, відповіла:
Мені подобається, коли ти щаслива. А ще Олексій завжди миює яблука перед тим, як дати їх мені він хороший. Я хочу, щоб він залишився.
Олексій зніяковіло подивився на мене, ми обійнялися, і я відчула, як минуле нарешті втратило свою владу над нами. Того вечора, коли вікна нашої квартири світилися затишним теплом, Ірина розповідала нові історії Олексію, а я знала дім починається з віри у просте щастя, яке поряд, якщо не боятися його впустити.
