Ти мені не дружина: ми ж не були в РАЦСі, правда?
Яка я тобі дружина? Ми що, до РАЦСу ходили? Штампи ставили? Обручку на палець надягав?
Оксана опустила очі. Вона мріяла про все це, але роки йшли, а життя текла без офіційностей.
Ні! Ні! І ні! гаркнув Богдан. Ти мені ніхто! Звідки тобі в голову взялося, що можеш називати себе дружиною?
Богданку, ну скажи щось! благала вона, торкаючись його руки.
Тобі ще є що додати? він відіпнився. Ти й так бовкнула зайвого!
Та я ж нічого не сказала пробурмотіла Оксана.
Зарубай собі на носі: мовчання золото! Особливо для тебе! він демонстративно повернувся до вікна.
Годі надуватися, коханий! вона присунулася ближче.
Краще б язика за зубами тримала! Богдан розвів руками. Звідки у вас, дівчат, такий талант однією фразою все зруйнувати? В школі вчать, як чоловіків до інфаркту доводити?
Оксана зрозуміла, що він образився через ранкову сварку: Богдан розбив дві чашки свою та її.
Ну як так можна? кипятилася вона. У людей руки як руки, а в тебе мотовило! Свою розібрав ну добре, навіщо мою чіпав? Навмисне, щоб улюблених не лишилося?
Звичайна побутова перепалка. Таке варто пропускати повз вуха. Але Богдан, надувшись, пішов на роботу, а повернувшись, увесь вечір тримав крижане мовчання. Ігнорував її, не прийшов до вечері, хоча вона кликала тричі. Час було миритися.
Та годі тобі, купимо нові чашки у «Амсторі» в суботу! А руки ну, повправляєшся!
Які ще чашки?! Богдан блиснув очима. Ти взагалі розумієш, що наробила своєю базіканням?
Я можу вибачитися зніяковіла Оксана. Не сердься!
Вибачитися? він зареготав істерично. Якби твої слова можна було стерти «вибач», я б зараз був на сьомому небі! А так ти мене просто добила!
Господи, та що я такого сказала? їй нарешті дійшло: справа не у посуді.
А хто сьогодні заявив моїй начальниці, що вона розмовляє з дружиною Богдана?! він трясся від люті.
Ти в душі був, телефон дзвонив вона залопотала. Я відповіла, сказала почекати. Вона запитала, хто я. Ну, назвалася дружиною. А коли передала слухавку вона вже кинула. Що тут страшного?
Ти ще питаєш?! Богдан почервонів, жила на скроні затанцювала. Яка ти мені дружина? Ми в РАЦС ходили? Штамп ставили? Обручку надягав?
Оксана ковтнула. Вона мріяла про це, але
Ні! Ні! І ні! верещав він. Ти ніхто! Яким правом ти себе дружиною уявила?
***
І довго цей цирк триватиме? усміхнулася Надія Яківна.
Мамо Оксана наморщила чоло. Тепер інші часи. Тобі лі судити? Після тата ти ж сама з ким тільки не крутилася!
Не бреши на матір! та зберегла усмішку. У мої роки плітки не чіпляються. А ти молода подумай про майбутнє!
Мам, пятдесят пять не вік! Тебе ще й заміж може винести!
Знайдеться порядний чоловік чому ні? вона поправила сиві пасма. Поки сурогатами обходжуся.
Ну ти й жартівниця! фыркнула Оксана.
Тоді мати стала серйозною:
Оксанко, я розумію: зараз багато хто просто живуть разом, дітей народжують. Але юридично це цивільний шлюб. Жодних гарантій!
Якщо є любов, гарантії не потрібні.
Люов піде лишиться порожнеча. А офіційний чоловік хоч аліменти, хоч частку в майні. А так навіть через суд нічого не вибєш!
У нас з Богданом усе чудово! Шість років разом. Навіщо штамп? Зарплати в нас однакові.
Непереконливо! матір погрозила пальцем. Хоч натяками підводи його! Називай «чоловічком», жартуй про «дружиноньку». Нехай звикає. Потім під вінець!
А якщо відлякаю? Оксана похитала головою. Щастя крихке не спокутуй долю!
Твоє життя, зітхнула Надія Яківна. Але памятай: відповідальність ознака повноліття. А у вас суцільна безглуздість.
***
Поради матері застрягли в голові. Шлюб страховка для жінки. Подруга Марічка тепер настоювала:
Уві
