Ти нам не рідня, промовила свекруха й переклала мясо з тарілки невістки назад у каструлю.
Марічка завмерла біля плити, стискаючи в руках порожню тарілку. На дні залишилася лише підлива від гуляшу, який щойно готувала Наталя Миколаївна. Шматки мяса один за одним зникали в каструлі, ніби свекруха перевіряла кожен.
Пробачте? перепитала Марічка, не вірячи власним вухам.
А що тут незрозумілого? Наталя Миколаївна витерла руки об фартух і розвернулася до невістки. Ми тебе в сімю не кликали. Ти сама до нас причепилася.
У кухні стало так тихо, що було чути, як на плиті кипить борщ. Марічка поставила тарілку на стіл і відкинула пасмо волосся з чола. Руки тремтіли.
Наталю Миколаївно, я не розумію. Ми ж із Дмитром пять років у шлюбі! У нас син
І що з того? перебила свекруха. Сашко наш, це так. А ти так і залишишся чужою.
Двері розчинилися, і зайшов Дмитро. Волосся зімяте, сорочка розстібнута видно, тільки прокинувся після нічної зміни.
Що тут коїться? спитав він, оглядаючи жінку й матір. Чого сваритеся?
Ми не сваримося, спокійно відповіла Наталя Миколаївна. Просто розмовляємо. Пояснюю твоїй дружині, як у нас у домі прийнято.
Дмитро нахмурився й подивився на Марічку. Вона стояла бліда, стиснувши губи.
Мамо, що ти їй сказала?
Правду. Що мясо не для всіх. Сімя велика, а шматків мало.
Марічка відчула, як у горлі стиснуло. Ось і все. Пять років вона думала, що стала частиною цієї родини. Пять років старалася догодити свекрусі, терпіла її звички, сподівалася, що колись відносини налагодяться.
Дмитре, я поїду до мами, тихо сказала вона.
Який ще до мами? обурилася Наталя Миколаївна. Твій дім тут! Чи ти гадаєш, що можеш приходити й йти, коли схочеш?
Мамо, годі, Дмитро зробив крок до Марічки. Що сталося?
Вона мовчала. Як пояснити чоловікові, що його мати тільки що дала їй зрозуміти вона тут лишня? Що навіть тарілка гуляшу для неї надто багато?
Я зібру Сашка, сказала вона замість відповіді. Повезу його до мами на вихідні.
Навіщо? стрепенулася свекруха. Бабуся поруч, нащо дитину возити?
Бабуся вважає, що його мати не рідня, тихо відповіла Марічка. Може, й онукові краще десь інде.
Вона вийшла з кухні. Дмитро схопив її за руку.
Марічко, стій! Скажи нормально, що трапилося.
Вона обернулася. Чоловік дивився на неї з подивом, а свекруха стояла біля плити, удаючи, що помішує борщ.
Запитай у мами, сказала Марічка. Вона тобі краще пояснить.
У кімнаті трирічний Сашко будував вежу з кубиків. Побачивши маму, хлопчик підбіг до неї.
Мам! Дивись, який будинок зробив!
Молодець, сину, Марічка присіла й обняла його. Ти їсти хочеш?
Так! Бабуся казала, що сьогодні гуляш буде.
Буде, рибко. Тільки ми з тобою поїдемо до бабусі Олі.
До твоєї мами? зрадів Сашко. Ура! А тато поїде?
Ні, тато залишиться вдома.
Марічка почала збирати його речі в сумку. Штани, футболки, машинки все, що знадобиться на кілька днів.
Коли вона складала речі, у кімнату зайшов Дмитро.
Марічко, ну що за дитячі витівки? Через якусь дурницю їхати
Дурниця? Марічка випросталася. Твоя мати сказала мені, що я не рідня! Забрала в мене їжу! Це дурниця?
Та мало що вона каже! Ти ж знаєш, вона запальна. Завтра забуде.
А я не забуду, Дмитре! Не перший раз таке.
Та годі тобі! Мати просто втомилася. На роботі напруга, ось і зірвалася.
Марічка гірко засміялася.
Втомилася. Пять років втомлюється? І що, на мені відбувається?
Ну, просто не звертай уваги!
Не звертати уваги на те, що мене у власному домі чужиною називають? Дмитре, ти сам чуєш, що кажеш?
Він пройшовся кімнатою, потираючи потилицю. Знайомий жест так він робив, коли не міг знайти слів.
Марічко, ну куди ти подінешся? Ми ж сімя. У нас син
Саме тому й їду. Не хочу, щоб Сашко чув, як його матір принижують!
Хто тебе принижує? Мати сказала свою думку.
Свою думку? Марічка зупинилася. Вона відібрала в мене їжу! Сказала, що я чужа! Це думка?
Ну може, різко висловилася. Але ж ти розумієш, мати все життя сама тягнула нас з братом. Батько рано помер, вона нас виростила. Звикла все контролювати.
І що, тепер я до кінця життя муситиму терпіти?
Дмитро сів на ліжко й взяв її за руки.
Марічко, давай не сваритимемося. Я поговорю з матірю, усе поясню.
Що ти поясниш? Що я теж людина? Що маю почуття?
Так. Скажу, щоб не грубила.
М
