«Ти не любиш мого сина, – дорікнув мені чоловік після року спільного життя. Я не знала, як довести йому, що люблю всіх однаково»

Коли виходила заміж вдруге, то в мого чоловіка вже був син від першого шлюбу. До речі, в мене також був син. Правда, я так і не узаконила з тією людиною стосунків, бо вважала, що він не гідний мене. Вирішила, що сама виховаю дитина. Це краще, ніж терпіти поряд з собою людину, яка тобі чужа.

І от несподівано познайомилася з людиною, яка припала мені до душі. Віктору також я подобалася. Він був мужчиною моєї мрії. На першому побаченні зізнався, що виховує сина. Дружина відійшла в інше життя.

Зустрічалися ми не довго. Одразу з’їхалися до купи. Між нами була лиш одна умова -0 любити дітей як своїх рідних.

Зізнаюся, по-іншому я собі не представляла спільного життя. Лишень так – взаємна повага і любов один до одного. Тим паче, що діти були майже одного віку.

На цьому рівні і почався конфлікт. Якщо ми, дорослі, чудово лагодили між собою і з любов’ю сталися до тепер наших дітей, то хлопці почали конкурувати. Кожен з них хотів бути лідером.

Наші настанови і повчання не були для них уроком. Вони ділили між собою іграшки, Сперечалися, хто першим буде купатися чи зранку швидше сам прокинувся. Дійшло до того, що я не втрималася і нагримала на обох.

 Павлик, син Віктора, пожалівся батькові, що я кричу на нього і зовсім не люблю.

Чого і слід було очікувати. Увечері Віктор обурювався, як це я так могла. Його це травмує, що я роблю поділ між дітьми й таке інше.

Я не мала аргументів, щоб доказати йому, що ставлюся до обох дітей однаково і, що нагримала на обох. Тому лиш вибачилася перед чоловіком і сказала, що люблю їх однаково, як свого сина, так і твого. Що мій син також скаржиться на тебе, але я цього не беру до уваги, бо бачу, що ти не робиш різниці у ставленні до них. Надіюся, що через таку дрібницю ми не будемо сваритися.

Чоловік тривалий час мовчав. Вочевидь переварював все, що останнім часом відбувалося в нашій сім’ї. А потім несподівано запропонував кожному з хлопців облаштувати окремо кімнати, щоб припинити їхні непорозуміння.

Я настільки була приємно здивована таким рішенням, бо й справді думала про це ж, але не хотіла завантажувати Віктора зайвими клопотами.   

Оцініть статтю
Дюшес
«Ти не любиш мого сина, – дорікнув мені чоловік після року спільного життя. Я не знала, як довести йому, що люблю всіх однаково»
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.