Не зважаючи на те, що в нас зі старшою сестрою всього два роки різниці, та ми завжди були найкращими подругами. Так, звісно були сварки, але хто в цьому житті не має між собою якісь суперечки, правда?
Нам вже по двадцять чотири та двадцять шість, відповідно. Два роки тому Ліна вийшла заміж за свого, тоді ще, хлопця Дениса. Ми з ним до весілля бачились лише декілька разів.
Згодом ж, сімейних святах, бачились регулярно. І я стала помічати, що він ставиться до мене якось по-особливому. Звісно ж, що я одразу намагалась відкинути ці думки, адже думала, що це певно просто ввічливість та намагання сподобатись мені, як родичці його дружини. Але згодом зрозуміла, що ні.
Ці неоднозначні, намагання завжди бути поруч, компліменти та дивні погляди не давали розслабитись та просто провести час з рідними в затишній атмосфері.
Якось, на одному з таких свят, я відвела його в сторону та запитала, що це за поведінка і нього така. Той одразу зізнався, що я йому не байдужа і вже давно подобаюсь. Сказати, що була спантеличена, це нічого не сказати.
Але я одразу заявила, що це не взаємно і таким бути не може. Він чоловік моєї сестри, а тому я навіть думати про нього більше, ніж про родича, не можу. Денис також запевнив, що не збирається ні в якому разі зраджувати Ліні. Я попросила більше не займати мене та не надавати таку увагу, яку він надавав до цього. На цьому наша розмова закінчилась.
Та от тільки він не припиняв так себе поводити. Я закривала на це очі, щоб не руйнувати сім’ю сестри та не хотіла виносити це все на загал для всієї сім’ї.
Згодом я зустріла свого коханого. Лева. Він найкраща в світі людина, в тому, я вирішила, що можу привести його на сімейне свято, щоб познайомити з важливими для мене людьми.
Як тільки Денис побачив мого хлопця, то одразу озвірів. Ми знову відійшли поговорити, та він заявив мені:
– Ти що собі таке дозволяєш?! Ти не можеш належати комусь, окрім мене! Чула мене?
– Я тобі не річ, щоб належати комусь, а тим більше тобі! Ти перейшов межу. А тому я не буду мовчати перед сестрою та все їй розповім!
– Тільки посмій!
– А от посмію!
Я увірвалась назад до вітальні, же всі сиділи за столом. На це свято були лише ми з сестрою і нашими кавалерами, а також батьки. Тому я сміливо заявила:
– Ліно! Вибач, я не можу про таке мовчати, адже бажаю тобі щастя та лише найкращих людей в цьому житті. Саме тому я не хочу, щоб брехня Дениса продовжувалась! Він не відстає від мене та кожного свята приділяє дивну увагу. Потім зізнався, що закоханий. Я категорично відмовила і він запевнив, що не збирається тобі зраджувати, тому я повірила та мовчала про цей випадок. Але його причтавання не закінчились та зараз, коди я прийшла вас познайомити з Левом, він заявив мені щойно на кухні, що, цитую, ” Ти не можеш належати комусь, окрім мене!”.
Ліна почала плакати та обійняла мене. Ліна подякувала, що япрзповіда їй про це. Та тільки вона не виглядала засмученою. Навпаки, дуже лютою. Лев хотів піти та трохи надоумити Дениса. Він в мене чоловік кремезний, а тому йому достатньо було покласти на Денисове плече руку та трохи грубо заговорити, щоб той налякався.
Проте сестра налякала всіх в хаті своїм криком на Дениса. Вона його звинувачувала навіть не в зраді, а в тому, що він посмів приставати до мене та казати такі лякаючі речі.
В підсумку, Ліна розлучилась з Денисом та стала якоюсь навіть щасливішою, чи що. Певно, ці відносини не були такими вже хорошими. Ліна ображається на мене. А все через те, що я не розповіла про все одразу. Ми продовжили міцно дружити та стояти одна за одною горою. Люблю її. Найкраща сестра!
