З Віталіком ми розійшлися три роки тому. Єдиним і найкращим спогадом про мого чоловіка у мене залишилась донечка. Чоловік довго одинаком не засиджувався й через рік почав зустрічатися з новою дівчиною. Кілька місяців тому вони одружилися й недавно вона мені написала повідомлення такого змісту: «Я зроблю все можливе, щоб твоя донька від мого чоловіка не отримала ні копійки!».
Я не знала, як реагувати на це повідомлення, бо скажу чесно, що аліменти чоловіка допомагали нам з донькою нормально жити. Я працюю неповний робочий день й іншу половину дня проводжу з Алісою. Забираю її з дитячого садка, воджу по гуртках, граюсь й розвиваю її. Ну і, звичайно, прибираю та готую їсти вдома. Аліса обожнює всі свої додаткові заняття й не захоче відмовлятися від них.
Алісі зараз п’ять років. Поки ми жили з чоловіком, то я не працювала, бо буда у декреті й головний дохід приносив чоловік у сім’ю. Навіть, після нашого розлучення, він не просто виставив нас за двері, а подарував однокімнатну квартиру, у якій ми зараз й живемо.
Після розлучення я влаштовувалась на роботу, але не через голод, а щоб бути незалежною у будь-якому випадку. Чоловікові аліменти складають десять тисяч гривень й цього цілком достатньо для хорошого життя доньки. Він просить мене звітувати, що й куди я витрачаю, але чеки не просить, що вже радує, адже це ознака довіри. Зазвичай, половина грошей йде на продукти, додаткові заняття, оплату садка та новий одяг та іграшки для доньки. Іншою частиною суми я покриваю незаплановані витрати й комунальні послуги.
Три літа підряд він давав нам по 15 тисяч гривень додатково, щоб ми з донькою поїхали відпочити на море, чи у гори.
Він часто гуляє з донькою й допомагає її доглядіти, коли мені терміново потрібно поїхати додому, але робить він це у мене дома, чи у парку. У новому будинку чоловіка донька ні разу не була.

Думаю, це через нову дружину, але цікавитися я цим особисто у чоловіка не збираюсь. Повідомлення про те, що чоловік скоро припинить давати мені гроші від його нової дружини шокувало мене. Тим паче потім вона подзвонила і звинуватила у тому, що я змушую купувати доньці дорогі подарунки. От, на Новий рік він купив її ляльковий будинок. Я намагалась її пояснити, що не знала, що збирається дарувати чоловік й ніяк не могла на це вплинути, але все було даремно.
Я поділилась з колишнім чоловіком цим повідомленням й розповіла, що його дружина телефонувала мені.
Його це не на жарт розлютило й він сказав мені, що може самостійно вирішувати скільки грошей йому витрачати на доньку.
Я б не хотіла, щоб чоловік врізав наші аліменти, бо тоді мені прийдеться багато у чому відмовляти доньці.
Якщо ж його дружина зможе його переконати не видавати нам ні копійки, то я не зможу оплатити навіть гуртки доньки, лише комунальні послуги, продукти та якийсь мінімум одягу.
Я щиро надіюсь, що той благородний чоловік, якого я колись кохала, все ще у ньому залишився і він не забуде про свої батьківські обов’язки.