Ось адаптована історія в українському культурному контексті:
— То на весілля не запросиш, доню? Соромишся мене?
Марічка закохалася в однокласника Ігоря ще в одинадцятому класі. Спочатку він був звичайним, нічим не примітним хлопцем. А після літніх канікул раптом витягнувся, плечі стали ширші. Одного разу на фізкультурі вона підвернула ногу. Ігор на руках доніс її до медпункту. Вона притиснулася до нього, раптом помітивши, який він сильний і гарний.
З того дня вони вже не розлучалися. Навесні Марічка зрозуміла, що вагітна. Після випускних іспитів вони одружилися. Ігор не став вчитися далі, пішов працювати на будівництво. Перед самим Новим роком Марічка народила дівчинку — Олесю. Ігор допомагав молодій дружині: гуляв з донечкою, поки вона прала, готувала або просто висипалася. Навесні його забрали до армії.
А потім новий удар — батько раптом пішов від матері Марічки до іншої жінки. Мати не пережила зради. Почала гаснути, втратила інтерес до життя. У неї виявили швидкоплинний рак, і через два місяці вона померла. Марічка залишилася з малечею сама. Свекруха іноді заходила, докоряла, що вона себе запустила, у хаті безлад, дитина недоглянута. Але допомагати не пропонувала.
Стара сусідка пожалувала Марічку. Попросила прибирати в хаті та ходити за продуктами за невелику платню. Заодно погодилася дивитися за дівчинкою.
Марічка виживала, як могла. Нарешті, Ігор повернувся з армії. Але прийшов лише сказати, що їхній шлюб був помилкою, дитяче кохання минуло, а через юність вони накоїли дурниць. Звинуватив її, що вона своєю вагітністю зв’язала йому руки. А він хоче далі вчитися.
Марічка залишилася сама з маленькою Олесею. І нікого поруч, кому б виплакатися, попросити допомоги. Вона вибивалася з сил, піднімаючи доньку одна. А Олеся виросла справжньою красунАле з часом Олеся зрозуміла, що справжнє щастя не в грошах, а в теплі та любові, які її матір дарувала їй усі ці роки.
