На наше з дружиною весілля теща зробила дуже щедрий подарунок. Віддала нам будинок своїх батьків. Спальний район міста. Кілька сотень метрів до парку та озера, можна сказати елітний район. Ми були щасливі, адже навіть й не підозрювали про її наміри.
Але все виявилося не таким гарним як могло здатися, на перший погляд. Вже на наступний день як ми переїхали вона заявилася до нас у гості та почала командувати облаштуванням території. Розмітила майбутні грядки, почала щось копати. Ми з дружиною дивилися на неї здивованими очима. Виходить, що вона подарувала нам не будинок, а поселила в себе на майбутніх плантаціях..
Першою сказала про своє невдоволення дружина. Це все ж таки її мама і їй легше з нею сперечатися. В будь-якому випадку вона залишиться дочкою, а я можу стати ворогом номер один для тещі. Але з цього нічого не вийшло. Наші слова про те. Що ми хочемо зробити зону відпочинку замість городів викликали в тещі тільки посміх. «А їсти ви що будете?» – був її головний аргумент.
Тоді я вирішив взяти справу у свої руки. Сказав, що в нашому будинку ми будемо самі вирішувати що нам робити. Але у відповідь почув досить агресивну заяву від улюбленої тещі «Ти ні копійки не дав для цього будинку, тому я б на твоєму місці взагалі мовчала. Прийшов на все готове, ще й починає командувати». Я не стримався. Після цих слів мені вже було байдуже, що вона подумає. Всі її приладдя для городу в ту ж саму мить полетіли геть за наш паркан. Теща образилася й сказала, що цього так не залишить. Жінка намагалася її заспокоїти, але все було марно.
На наступний день вона повернулася та знову почала щось копати. Процедура випровадження повторилася. Після чого на нашому паркані з’явилася клямка. А я вже думаю про те, щоб завести собаку. Ось так моя теща стала персоною нон грата в нашому будинку.
