Моє життя не було легким. Я виросла у селі. Коли поїхала навчатися до міста, то познайомилася з іноземцем й вийшла за нього заміж. На його батьківщині ми прожили кілька років. Я навчилася розмовляти. Але нам довелося розлучитися. Я стала помічати, що він заглядається на інших жінок. Та й він цього навіть не приховував. Говорив, що це цілком нормально, коли через деякий час у стосунках між чоловіком та жінкою відбувається похолодання. Й те, що він задивляється на інших звичайна річ. Вона також може фліртувати та знайомитися з чоловіками. Такий порядок речей мене не влаштовував. Я хотіла мати звичайну родину, де чоловік та жінка не шукають коханців на стороні. Розлучилися ми по доброму і я повернулася на батьківщину. Добре, що хоч за час нашого життя в нас не з’явилися діти.
Продовжила жити далі. На весіллі своєї подруги я познайомилася з чоловіком. Він одразу мені сподобався. Зустрічалися трохи більше роки аж поки я не завагітніла. Він одразу запропонував одружитися. А далі почалася рутина сімейного життя. Впродовж наступних п’ятнадцяти років я ніде не працювала. Виховувала дітей, яких на той час вже було двоє. Але тепер мій чоловік не був тим красенем, якого я знала колись. Він більше не кохав мене. Здавалося, що я стала для нього наче хатня прислуга. Те принеси, те подай, випри, приготуй їсти. Дітьми він взагалі не цікавився. Та й коли йому було за гульками та випивкою.
Постійні крики, образи, мати, це все стало регулярним атрибутом нашого сімейного життя. Останньою краплею стала його зрада. Я не могла повірити, що після всього того, що я для нього робила він знайшов іншу жінку. Через тиждень я подала на розлучення.
Й уявіть собі, що мені зателефонувала моя мама та замість того, щоб мене підтримати сказала: «Ти що здуріла. Тобі ж майже сорок». Він мене ображає і зраджує, а моя мама дивувалася куди я збираюся від нього йти. Я не знала, що й казати. Як вона могла перейти на його сторону. До всього ще й додалася свекруха, яка зробила мене виною в тому, що мій чоловік мені зрадив. В той момент у мене опустилися руки, не було від кого чекати підтримки.
З чоловіком я все ж таки розлучилася. Через суд добилася аліментів на молодшого сина. А зараз винаймаю мешкання та зустрічаюся з новим чоловіком й радію, що знайшла в собі сили все покинути та почати життя спочатку.
