Сьогодні ти сказав, що одружився зі мною, бо я «зручна»! Ну й що? він знизав плечима. Хіба це погано?
Ти що, знову в цьому старому халаті? Олег з огидою глянув на Марію, застібаючи манжету сорочки, ніби готувався до бою.
Вона завмерла з чашкою кави в руках. Пар тоненькою цівкою обпікав пальці, але вона не відводила їх.
Він зручний.
Ну так, зручний, фукнув він, поправляючи краватку перед дзеркалом. Як і все в тобі.
Марія опустила очі. Кава вже не парувала. Поверхня лисіла, наче маленьке потьмяніле дзеркальце.
Олеже, ти
Що? він вже брав ключі, метал дзенькнув об золото обручки.
Нічого.
Двері зачинилися так, що задзвеніли склянки в серванті.
***
Познайомилися на роботі. Вона тиха бухгалтерка зі Львова, що завязувала коси в недбалий вузлик, він зарозумілий менеджер з Києва, чий сміх лунав офісом. Олег гарно залицявся: троянди з ранковою росистою свіжістю, вечері в ресторані «Подолянка», де він замовляв для неї вареники з вишнею, не питаючи, що їй подобається.
Ти ж не з тих, хто нарікає через дрібниці, так? запитав він на третьому побаченні, кладучи серветку їй на коліна.
Ні, усміхнулася Марія, ігноруючи тривожний дзвіночок у душі.
От і добре. Моя колишня постійно влаштовувала істерики
Вона не придала цьому значення. А далі весілля, діти, квартира в Печерському районі. Усе, як у людей.
Тільки іноді, коли вона вдягала сукню з вирізом, він бурчав:
Тобі б щось скромніше. Це не твоє.
Або коли вона підфарбовувала вії перед дзеркалом, він кидав мимохідь:
Навіщо? Все одно ніхто не бачить.
А коли вона купила нові парфуми з нотками лаванди, зморщився:
Пахне, як у бабусі на селі.
І вона більше не носила їх.
А на день народження він подарував їй мультиварку.
Стара вже тріщить, пояснив він, спостерігаючи, як вона розгортає коробку. А то постійно скаржишся, що важко готувати.
Вона подякувала. А потім довго дивилася у вікно, поки діти не покликали роздавати тістечка.
Та мовчала. Бо загалом він був добрим чоловіком. Не бив, не гуляв, гроші в сімю носив.
Хіба цього мало?
***
Ти мене ніколи не кохав?
Той самий вечір. Та сама розмова. Олег відвів погляд, ніби перевіряв, чи зачинене вікно.
Ну чого ти Ти ж ідеальна дружина.
Це не відповідь.
Він зітхнув, ніби пояснював малому діт
