Ми з подругою час від часу влаштовували «посидінки» за чашкою кави в улюбленому кафе. Адже стільки новин потрібно розповісти одна одній. На цей раз біля закладу зупинився дорогий автомобіль,з нього вийшов гарно вбраний, статний хлопець. Спочатку він прямував до барної стійки, та потім запримітив нас і став рухатися в нашу сторону.
Спочатку сказав, що його звуть Олексій і він хоче з нами ближче познайомитися. Ми якось не спішили відповідати йому взаємністю. Особисто мене лякала така активність. Та хлопець побачив, що ми дещо збентежені і почав розповідати якісь кумедні історії із свого життя, щоб розбавити обстановку. Я навіть не помітила, що минуло сорок хвилин наших душевних розмов. Пора би вже розходитися по домах. І наш новий знайомий ласкаво запропонував підкинути нас додому по черзі. Була зима, холодно, сніжно, шалений вітер. Я б не сильно хотіла пів години стояти на зупинці в очікуванні свого тролейбуса. Тому ми з Ірою переглянулися і погодились прокататися на машині Льоші.
Першу додому доправили ми Ірину. Вона жила ближче до нашого місця розташування. А коли ми попрощались, то стали тримати курс до моєї квартири. Та не встигла подружка вийти з автомобіля, як новоспечений друг взяв мене за руку і попросив залишити йому номер телефону. Ну, я подумала, що нічого поганого в цьому нема і написала на серветочці свої контакти.
Відкриваю двері в свою квартиру, тягнусь до замочка, щоб розстібнути свої черевики і починає дзвонити телефон. Була здивована, коли побачила на екрані незнайомий номер. А ще більш здивованою, коли взяла слухавку і почула голос Олексія. Він запитав у мене, чи нормально я зайшла додому. Я посміялась від душі, а потім хлопець запропонував мені зустрічатися. Ця пропозиція була аж надто неочікуваною. Ми знайомі всього лиш декілька годин. Та і відхиляти пропозицію не хотілося, тому я відповіла максимально лояльно. Що я згодна на ще одну зустріч в кафе.
На ранок знову пролунав телефонний дзвінок. Я навіть не встигла нормально очі відкрити. На екрані побачила підпис «Льоша»
– Привіт, Льоша.
– Так-так, привіт, дурепо нахабна. Ти якого біса із моїм чоловіком ночами говориш? Тобі мало неодружених чоловіків? Діти вдома тата ждуть, а він плентається із всякими до казна-де. Не соромно?
У мене прямо мову відібрало. Що хоче ця жінка?
– Ви хто взагалі? Який чоловік? Які діти?
Після обіду зателефонував і сам Льоша, сказав мені, що його жінка якась ненормальна, не дає навіть поспілкуватися з особами жіночої статі. Весь час ревнує його до кожного стовпа. Шокована такими новинами, я послала такого залицяльника куди подалі. Потім заблокувала його номер і надіюсь, що надовго забуду про цей випадок.
