Ти ж у нас самостійна! сказали батьки й потай подарували трикімнатну квартиру молодшій сестрі.
Оля йшла торговим центром із візком, коли раптом почула:
Олю! Привіт!
Вона обернулась і побачила Іринку, подругу сестри. Та щиро посміхалася й уже тяглася обійнятись.
Як справи? Слухай, хотіла запитати що Тетяні на новосілля подарувати? Квартира ж просто казкова трикімнатна, у самому центрі!
Яке новосілля?
Візок зупинився сам собою.
Ну як же! Вона ж у бабусину квартиру переїжджає! Каже, батьки їй подарували. Отаке щастя твоїй сестричці!
Оля відчула, ніби в грудях щось стиснуло. Цю квартиру батьки здавали три роки вона навіть орендарів знала в обличчя.
А ще в глибині душі сподівалась, що колись її продадуть, поділять гроші, і вона достроково закриє свою іпотеку.
Вона вже переїхала?
Та ще ні, тільки збирається. Але наступного тижня свято влаштовує.
За годину Оля стояла біля дверей Тетяниної однокімнатної у спальному районі. Дзвінок не працював, тож вона постукала.
Олю? Тетяна відчинила двері у фартуху, з ганчіркою в руках, обличчя в пітних смужках. Чого без дзвінка?
Та ось зустріла Іринку, вона питала, що тобі на новосілля подарувати.
Ганчірка з глухим стуком впала на підлогу. Тетяна швидко підняла її, витерла руки й відступила назад.
Зачекай хвилинку, я тільки у ванну схожу.
Двері в санвузол зачинилися, але звукоізоляція в хрущовці як завжди, нікудишня. Оля чітко чула:
Мам? Оля все дізналась Так, про квартиру Приїхала до мене Що мені робити?
Оля оглянула кімнату. Всюди коробки: «Посуд», «Книжки», «Одяг». На дивані стос паперів.
Тетяна вийшла з ванної з напруженим виглядом.
Слухай, не роби трагедії з квартири. Ти ж доросла, у тебе своє житло є.
Тетяно, це ж майже три мільйони! Так просто взяти й подарувати?
Ну і що? Мені подарували я взяла. А ти б відмовилась?
Може, й не відмовилась би. Але б не брехала рідній сестрі у вічі.
Я не брехала! Просто не казала.
А яка різниця?
Тетяна сіла на диван, сховала обличчя в долонях.
Олю, ну що ти хочеш? Квартиру назад? Я вже ремонт замовила, дизайнера найняла.
Я нічого не хочу. Просто тепер розумію, хто я в цій родині.
Та годі тобі! Ти ж сильна, самостійна. А я заміжня, Олег роботу втратив, нам було важливіше.
Олег роботу втратив? Коли?
Ну торік. Ми сказали батькам, вони й вирішили допомогти.
Оля повільно кивнула. Отже, навіть батькам брехали.
А мою іпотеку до пятдесяти років теж врахували, коли вирішували, кому важливіше?
Ой, Олю, ну хоч би й так! Квартира моя, і точка. Чуже не рахуй.
Оля розвернулася й пішла до дверей.
Що, так і підеш? Образишся й усе?
Не ображаюсь, Тетяно. Просто тепер знаю тебе справжню.
Вдома Оля зателефонувала матері.
Мам, нам треба поговорити.
Тетяна вже розповіла. Ну навіщо ти так? Подарували от і добре.
А памятаєш, ти казала коли продасте бабусину квартиру, поділите гроші?
Казала Але ситуація змінилась. Тетяна сімейна, у Олега проблеми з роботою.
А в мене іпотека це не проблеми?
Ти ж справляєшся сама. Молодець.
За півгодини подзвонив батько.
Доню, не займай собі голову. Незручно вийшло, але ж що поробиш.
Незручно, тату? Ви три роки дивились мені в очі й давали надію.
Ну ми думали, ти зрозумієш. Ти ж у нас самостійна.
Так. Самостійна. Тому може платити двадцять тисяч щомісяця й не нарікати.
Недільний обід у батьків свято. Оля приїхала, як завжди. Донька Настенька грає на планшеті, чоловік Тетяни, Олег, розповідає жарти, мати метушиться біля плити.
Всі роблять вигляд, ніби нічого не сталося.
А ми з Тетяною ще одну квартиру хочемо купити, каже Олег, накладаючи салат. У новобудові. Спочатку здаватимемо бабусину.
Оля завмерла з виделкою в руці.
Здавати? А новосілля?
Плани змінились, Тетяна ріже мясо, не підводячи очей. Центр шумний, парковки нема. Купимо щось сучасніше.
Виделка з дзеньком впала в тарілку.
Тобто ви подарували їй квартиру за три мільйони, щоб вона купила собі ще одну?
Батько подавився узваром. Мати різко обернулась від плити:
А що тут поганого? Молоді мають думати про майбутнє!
Мам, а я що, стара? В мене іпотека до пятдесяти.
Ти сама вирішила кредит брати!
Оля встала з-за столу.
Настю, збирай речі.
Та ви ж не доїли! обурилась мати.
Ми вже давно наїлись.
У передпокої, одягаючись, Оля помітила відчинені двері до батьківської спальні. На тумбочці стос документів. Зверху
