«Ти ж знаєш , що мене свого часу рідний тато Biдд аB чужим людям, – зізналася одного дня моя найкраща подруга»

– Ти ж знаєш, що мене свого часу рідний тато віддав чужим людям, – зізналася одного дня моя найкраща подруга.

вій тато так вчинив?! – не повірила я, бо чудово знала батьків Наталі.  Мама – Віра Василівна і тато – Віктор Федорович. Обоє були чудові, усміхнені, здавалося, і досі закохані один в одного. Всю увагу і любов віддавали своїй єдиній донечці Наталі. – Як таке могло трапитися, – не вірила я.

– Коли мені було 12 років, не стало мами. Тато дуже важко переживав цю подію. Врешті не витримав – почав заглядати в чарку. Поступово звикся з чаркою і після того вже й дня не було, щоб не заглянув у неї. Так життя його покотилося. Через випивання за пів року його звільнили з роботи. Якось на початку він перебивався на випадкових заробітках. Потім ми влізли в борги. Він цілком забувався в чарці і занедбав також мене. Часом по кілька днів у хаті не було й скоринки хліба. Я перебивалася якось. Часом пригощали сусіди – жаліли мене малу.

Одного дня тато взяв мене за руку і повів за собою. Мені чомусь було страшно йти поряд з ним. Він усю дорогу мовчав. Привів мене до свого колишнього начальника і, переступивши поріг, мовив:

– Купи її! Глянь, яка красива дівчина виросла.

Сергій Павлович глянув на мене і сказав, що купує. Так я опинилася в чужій родині. А батькові дали відповідну суму, щоб він погасив борг. За пів року я дізналася, що він помер через передозування алкоголю.

Так я опинилася в чужій сім’ї, яка заопікувалася мною, як рідною. Його дружина була дуже доброю жінкою. У них не було власних дітей. Ніна Михайлівна приділяла мені багато уваги. Стежила за моїм навчанням в школі. Потім віддала мене до репетиторів і таким чином я вступила до університету. Вони ні в чому мені не відмовляли.

А потім, під час навчання, я зустріла хорошого хлопця і вийшла за нього заміж. Народила двійню – хлопчика і дівчинку. Ми часто разом гостюємо в моїх прийомних батьків. Я дуже вдячна їм, що вони до мене ставилися, як до рідної. Завдяки їм, я вибилася в люди. Бо батько свого часу дійшов до такого стану, що був готовий мене продати будь-кому.  

Оцініть статтю
Дюшес
«Ти ж знаєш , що мене свого часу рідний тато Biдд аB чужим людям, – зізналася одного дня моя найкраща подруга»