Олена збиралася до санаторію. Вона на пенсії, старший син Богдан купив їй путівку і сказав:
Мамо, ти маєш поїхати та відпочити. Не подобається мені твій вигляд, раніше виглядала краще та спокійніше. Не переймайся за батька, якось проживе. Він тебе не цінує, я ж бачу. Тепер вже розумію, що він любить лише себе й живе для себе. Особливо коли ми з Петриком виїхали з дому. До речі, він так само думає.
Ой, Богданку, як же ти правий. А я гадала, що ви мої сини й нічого не помічаєте. Дякую, рідний. Звичайно, поїду та відпочу. Коли ще мені випаде така нагода, усміхалася вона та дякувала синові.
Коли захочеш, тоді й поїдеш, Петрик обіцяв, що наступного разу він тобі путівку купить, сміявся у відповідь Богдан.
Які ж ви в мене гарні. Найкращі сини на світі! вона обняла сина та поцілувала в щоку.
Мамо, а ти теж найкраща, знай, ми з Петриком завжди на твоєму боці. Якщо що, завжди допоможемо. На кого тобі ще сподіватися? Тільки на нас, говорив задоволений син. Гаразд, я їду додому, на батька чекати не буду, часу нема, ще Руслана з садочка забрати треба. Батькові привіт передай, він махнув рукою та вийшов із дому.
Олена з Григорієм жили у селі у своєму домі. Побралися давно та з кохання. Жили нормально, двох синів виховали та випустили у життя. Тепер жили удвох, але якось непомітно їхнє життя змінилося, точніше, чоловік став іншим.
Олена на пенсії вже два роки, а Григорій працював. Часу вільного у неї тепер було більше, раніше робота, господарство, хоч і невелике, але завжди тримали курчат та поросятко.
Григорій давно не допомагав по господарству, прийде з роботи, поїсть та на диван. Будинком іноді займався, де підібє, де підправить.
Олена поїхала до міста у торговий центр та купила дві сукні, сорочку. Все ж таки їхати у санаторій, а у неї давно гардероб не оновлювався. Залишилися речі, у яких ходила на роботу, думала, що на пенсії доносить. А тут така нагода, поїде у санаторій. Вона стояла перед дзеркалом та приміряла нове, а чоловік поглядав, потім сказав байдуже:
Вертися не вертися перед дзеркалом, гарнішою не станеш. Хто там на тебе подивиться? Кому ти потрібна?
А ти не суди по собі. Я купила нові речі не для того, щоб на мене дивилися. А просто непристойно у старому їхати у люди, відповіла дружина.
Ну-ну, у люди вона їде, смішиш. Селом була, ним і залишилася.
Зате ти у нас міський. Навіщо тоді одружився на мені?
Ну от і завжди так, одразу навіщо одружився? Молодий був, недосвідчений, от і одружився, проговорив він таким тоном, щоб зачепити дружину.
Але Олена давно звикла до його гострих та єхидних підколів. Григорій з віком став неприємним, вічно всім незадоволеним, і не лише дружиною, а й усім білим світом. Та любив гарних жінок дотепер і не пропускав жодної. Дружина підозрювала, що чоловік їй невірний, але сама ніколи не бачила. Та й не стежила за ним, не було цього в ній.
Чоловік, якщо схоче зрадити, жодна сила його не зупинить. Все одно знайде спосіб, за таким принципом жила Олена.
Звісно, стало трохи неприємно, коли чоловік так сказав, коли вона приміряла нові сукні, забрала речі у шафу та пішла у кухню. У неї справи, а за справами могла подумати, згадати, помріяти.
Олена дуже гарна жінка. У молодості була красунею, і тепер ще колишня краса залишилася, просто в іншому вигляді, більш стриманій та шляхетній. Вона справді за собою не доглядала, ніяких салонів краси, ніяких масажів чи масок. Просто вважала себе вже похилою жінкою, адже вона пенсіонерка. Так вона думала. А якщо дивитися збоку, то вона цілкомІ тепер, коли вони разом їздили у санаторій, навіть старі сварки здавалися такими далекими, немов би й не було їх ніколи.
