Я поспішала на зустріч із мамою. Вона у мене пунктуальна, тому напевно уже чекала у кафе. Ще раз запхала руки у кишені, перевіряючи чи гроші на місці. Завтра Новий рік, а у неї скоріше всього немає ні копійки. Зустрілися ми тепло, обійнялися та привітали одна одну з прийдешнім святом. Мама простягнула мені пакунок: «Це тобі подарунок. Він не дорогий, але має сподобатися». Заглянувши всередину я побачила красиву рамку з фото. На ньому була наша сім’я: тато підсаджує мене, щоб я вчепила на ялинку зірку поки мама захоплено за нами спостерігає. На моїх очах з’явилися сльози. Я любила зустрічати Новий рік із батьками. Тоді було весело та затишно. Шкода, що час не повернути назад.
Я дістала з кишені гроші та відала матері. Вона упиралася та не хотіла брати, але я наполягла. Декілька годин ми сиділи та згадували усі наші родинні традиції. Вдосталь наговорившись, розійшлися.
Через пів години я повернулася додому. Чоловік уже був вдома. На роботі короткий день, раніше відпустили. Я уже знала, що зараз між нами буде сварка. Як тільки Сергій почув, що зайшла до кімнати одразу ж скочив на ноги та почав кричати:
-Ти знову прийнялася за старе! Куди ділися гроші із нашої скриньки? Я знаю, що ти віддаєш їх своїй матері! Скільки можна її бавити! Доросла жінка, нехай піде на роботу й заробить!
Я декілька хвилин чекала поки чоловік виговориться. Коли він нарешті заспокоївся, спокійно промовила:
-Так свята ж. Ти знаєш, що вона сама, їй нікому допомогти окрім нас. Ти ж знаєш, що у неї проблеми зі здоров’ям. Про яку роботу ти говориш. Хочеш, щоб вона взагалі злягла?
-Ми теж можемо злягти, якщо так працюватимемо й не матимемо відпочинку. Ти відала гроші, які ми відкладали на відпустку. Поки ми ходимо на роботу, щоб заробляти твоїй мамі на лікування, вона продає квартиру покійного тестя й має власні гроші. Ти знала про це? А якщо й знала, хіба ж зізнаєшся.
Сергій пішов з дому голосно гримнувши дверима. Я знала, що йому потрібно охолонути. Через декілька годин він повернеться й ми продовжимо жити так, ніби нічого не сталося. Ось уже два роки, як я допомагаю матері фінансово, відколи батька не стало. Мене не цікавить чи продала мама квартиру чи ні. Головне – ненька жива й при доброму розумі.
