Коли дочці виповнилося майже сімнадцять років, її мама зустріла своє кохання. З першим чоловіком вона розпрощалася вже 13 років тому. Була молода і гарна, повна снаги і бажання бути коханою і кохати. Тому не дивно, коли Людмила зустріла на вечірці елегантного самотнього мужчину з іменем Роман, закохалася. Спочатку не вірила сама собі, що з нею таке сталося, що це можливо – закохуватися навіть у сорок.
Але їхні стосунки розвивалися. Роман запрошував її часто в ресторан або просто на прогулянку ввечері. Не минуло й пів року, як він запропонував жити разом. А до року часу вона вже чекала на ще одне життя.
Коли одного вечора Людмила поділилася своєю радістю з дочкою Галиною, та різко запротестувала.
Як вона посміла? Навіщо їй та дитина? Вона більше не хоче бачити таку маму!
-Ти мене зрадила, – на прощання кинула Галина і покинула їхній будинок.
Галина звикла, що весь світ все життя крутився навколо неї. Навіть тепер, коли мама вийшла заміж вдруге, вона не була обділена увагою. Галина тихцем раділа, що так склалося. Мамин чоловік попався з багатеньких – в усьому догоджає не лише мамі, а й не відмовляє Галині. Купив для неї також чимало нових речей. І на відпочинок з’їздила завдяки йому. А от появу дитини в їхньому сімействі вона не сприймала. Навіщо мамі цей клопіт? Тепер вся увага належатиме цій дитині. Ні! Тільки не це.
І Галина пішла з дому. Виїхала в сусіднє місто. Зняла там квартиру. Мама розшукувала її. За кілька днів донька дала про себе знати. Казала, що в неї все добре, але додому не збирається повертатися. Їй тут краще. Хай підкине трохи грошенят.
Мама пішла на зустріч дитині. Виконала її прохання.
Однак Галина відчула, що саме таким шляхом вона може маніпулювати мамою, і та зможе виконувати її бажання.
З роботою, як вона гадала, у неї не склалося. Надто низька зарплата не задовольняла її потреб. За короткий термін Галина знову зателефонувала мамі і просила суму вже вдвічі більшу. Проте Людмила не збиралася діяти в догоду дочці. Вона відмовила, сказавши, щоб донька поверталася додому, де буде можливість вчитися і задовольняти свої бажання. Або хай живе, як хоче, але розраховує лише на себе.
Можливо, Галина ще б довго дулася на власну матір, догоджаючи власному егоїзму, якби не матеріальна скрута. А вона звикла жити, в нічому собі не відмовляючи. Тут довелося переступити через себе і все-таки повернутися в сім’ю.
Одразу пішла до репетиторів, підтягнула знання і попереду на неї чекав вступ до університету. За час відсутності вдома появився маленький братик. На власне здивування, Галина полюбила з ним няньчитися.
За якийсь час сказала, що ще тоді треба було матері взяти ремінця і надавати по одному місці, і дурощі швидше б вийшли з голови. Добре, що все завершилося щасливо.
