Ми з чоловіком зі спокійною душею відправили свою доню вчитися у коледж після закінчення 9-го класу. Ми жили в селі, досить далеко від міста, тому Настя приїздила додому не так часто, як би хотілося. Я, як мама, хвилювалася за неї, адже моя донька завжди була спокійною та сором’язливою дівчиною. Я переживала, як вона дасть собі раду сама у чужому місті, серед незнайомих людей.
Вчилася вона на відмінно, але, крім навчання, вона більше нічого мені не розповідала. Настя у мене дівчина дуже гарна, ще у школі відбою від залицяльників не було. Але там вона вчилася й не звертала ні на кого уваги. Тим більше я могла за нею приглянути, бо сама працюю вчителем у школі. А тепер вона була сама далеко від мене і, думаю також багато хлопців проявляли до неї увагу. Я боялася, щоб вона не наробила дурниць у такому ранньому віці.
Коли доня закінчила другий курс, подзвонила сказати, що приїде й має нам з батьком дещо розповісти. Ми здогадувалися, у чому справа, але чекали почути це від неї. Проте, дуже раптово сталося горе в нашій родині. Помер чоловік. Для мене це стало таким потрясінням, що я не знала, як жити далі. Адже чоловікові ще й 50 років не було, ще жити й жити!
На п охороні донька була ніби сама не своя. А вже після похорону, коли ми сиділи з нею на кухні й говорили, я згадала, що вона їхала додому зі звісткою. Я попросила її розповісти, в чому справа. І моя донька промовила:
— Мамо, я вагітна.
— Як це доню? Від кого?
Настя почала розповідати свою трагічну історію кохання з Кирилом. Він був старший від неї на кілька років, у цьому році закінчив коледж. Коли приходив у їхню групу, нібито поговорити з одногрупниками, не спускав з неї очей. Вони спочатку дуже мало спілкувалися, лише переглядалися, але потім він наважився й підійшов до неї познайомитися ближче. Так і закрутилося їхнє кохання.
Коли вони дізналися про дитину, Настя категорично не хотіла її. Вона переконувала Кирила, що їй ще надто рано народжувати й вона не готова стати мамою у такому віці. Вона збиралася зробити аборт, навіть гроші позичила. Через це вони з Кирилом дуже сильно посварилися й перестали спілкуватися. Вже у кабінеті лікаря Настя зрозуміла, що не може цього зробити. Ну і що, що зовсім молода. Є дівчата й молодші від неї, але вже з дітьми. Вони ж якось впоралися. А в неї є коханий і він сказав, що хоче одружуватися й жити разом. І батьки у неї є, вони теж зрозуміють й допоможуть.
Але, коли вона ввечері наважилася подзвонити Кирилові й сказати, що не зробила аборт, слухавку підняв друг Кирила й повідомив, що він з _агинув. В той же день. Разом з батьками пізно ввечері поверталися додому, батько не впорався з керуванням і вони розб илися. Ціла сім’я за одну мить…
За лічені дні наше життя перевернулося з ніг на голову. Я похоронила чоловіка, а донька — свого коханого й батька свого сина. Ми залишилися вдвох. А Настя ще й з дитиною у животі.
Звісно, що я була зла на доньку, що вона мені нічого не розповіла з самого початку. Що навіть наважилася на аборт. Дякувати Богу, не зробила його. Бо такого б уже я не пережила. Але хіба я можу довго злитися на неї після всього, що вона пережила? Що ми, дитину не зможемо виховати разом? Так, тепер буде дуже тяжко. Треба буде звикати до зовсім іншого життя. Але ми ці всі негаразди переживемо й знову будемо щасливі. Я обіцяю це своїй доньці та внукові.
