До шести років я прожила у дитячому будинку. Якщо бути точною, то з 1 до 6 років. І знаєте, мені досі сняться сни про дитячий будинок. Інколи я прокидаюся у холодному поту, і не можу заснути до самого ранку.
Дитячий будинок… Слово “мама” для них невідоме, а про батька я взагалі мовчу. Там бігають маленькі, нікому непотрібні, нещасні діти. І я була колись такою.
Ми свято вірили, що одного дня кожного з нас забере мама. Мені навіть снилися сни про красиву жінку, яка приїхала за мною. Подарує великого ведмедика, і багато-багато солодощів. Тому всі старалися бути хорошими та чемними. Коли мені виповнилося п’ять років, я бігала в групу, допомагала няні міняти білизну на ліжках, за це вона мені давала цукерки “Корівка”.
Коли мені виповнилося шість років, зранку мене розбудила няня і сказала:
Яночка, прокидайся,до тебе прийшли.
Я одягулася, причесалася, і поквапилася до гостей. На порозі кабінету я побачила жінку з мого сну. В кабінеті завідуючої я побачила красиву молоду жінку з довгим хвилястим волоссям, біля неї сидів чоловік в окулярах з дуже доброю посмішкою.
Вона мило посміхнулася і сказала:
– Привіт, крихітко! Я хочу стати твоєю мамою. Поїдеш з нами?
Природно мені нічого не зрозуміло, я подивилася на няню і почула відповідь:
– Яночка, ці люди хочуть стати твоїми батьками. Не бійся, мила, згодом ти все зрозумієш.
Наступного дня ми поїхали до Полтави. І я стала жити в родині, з мамою і татом. Все, що мені снилося нарешті збулося.
Я пішла до школи, на плавання та гімнастику. В мене настало щасливе дитинство. У мене з’явилися подруги, нові пригоди. Нове життя. Дуже вдячна за це своїм прийомним батькам.
Зараз мені 30 років. Я заміжня, маю чудового чоловіка, який у всьому мене підтримує, сина й доньку. Я щаслива.
Минулого місяця я наважилася знайти свою біологічну матір. Подивитися їй в очі… Мій чоловік працює в поліції, тому допоміг її знайти.
Знаєте, я побачила її очі. Вони порожні…Тільки вона і те, на що проміняла мене – чарка оковитої… Приїхала додому, міцно-міцно обняла своїх батьків, подякувала за щасливе дитинство, поцілувала мамині руки… І ми говорили….говорили до самого вечора і пили чай з малиновим варенням. Дякую, Боже, за все, що маю…
