В цей день щастю Андрія не було меж. Нарешті вони з Інною подали заяву до РАГСу. Не так давно його кохана погодилась вийти за нього заміж, а за крок вони вже офіційно чоловік і дружина. Хотілося поділитися новиною із всім світом, та в першу чергу треба порадувати родину.
Інна – єдине кохання парубка. Якось раніше було не до цього всього. Спочатку навчання, тоді армія, пошук роботи. Та і по різних клубах він не любив тинятися.
Інні ж 23 роки, молода, красива. Якраз на закінчення навчання в університеті вона зустріла його, хлопця своєї мрії. В сім’ї вона була не єдиною. Ще була молодша від неї Таня.
Як тільки дівчина задумалася, що потрібно планувати проживання окремо від батьків, Андрій зробив їй пропозицію руки і серця. Так вони вирішили з’їхатися і в швидкому часі поєднатися вузлами шлюбу.
І ось у день весілля, під час святково тосту матір Інни виголосила, що дарує молодятам квартиру. Вона перейшла у спадок від дідуся Інни. Там, звісно, потрібен був ремонт і заміна меблів, але це набагато дешевше, ніж купити нову квартиру.
Та от за документами житло належало матері Інни. А жити там мали молодята. І він належав лише їм.
Після пишного весілля на ремонт грошей у пари не було. Тож Андрій вирішив поїхати за кордон і заробити більше, аби швидше почати облаштовувати своє сімейне гніздечко. А через деякий час він забрав і Інну з собою, адже там була жіноча робота і платили немало.
Матір Інни, Віра Степанівна сказала, що допомагатиме їм облаштовувати квартиру. Вони будуть висилати гроші, а вона робитиме ремонт. Так вдасться зекономити багато часу.
Подружжя було щасливе, що жінка так перейнялась цим питанням. Та і будинок не буде стояти без нагляду. Тож за декілька днів на рахунок Віри Степанівни прийшли перші гроші. Ремонтні роботи нібито розпочато. Жінка навіть надсилала варіанти шпалер.
Через два роки Інна та Андрій почали збиратися додому. Дівчина завагітніла, а грошей уже достатньо заробили. Та й матір сказала, що ремонт закінчено. Час повертатися.
На порозі квартири подружжя зустрічала вся родина. Для всіх у них були подарунки. Гарно посиділи, та Інна відчула, що сильно втомилася з дороги і пора вже розходитися. A от матір нікуди не збиралася.
– Мамо, а ти не ітимеш ще додому?
– Куди мені іти? Я й так вдома.
– Як вдома? Ти ж нам на весілля цю квартиру подарувала.
– Так я вже передумала. Таня заміж вийшла, їй потрібно десь жити з чоловіком. То вони переїхали в мою квартиру, а я сюди.
– Ну, і нам тепер що робити? Куди іти? Ми з всі гроші витратили на ремонт тут. А тепер залишатися на вулиці?
– А я вас змушувала мені щось висилати? Ви добровільно це робили.
Можете уявити, яким було здивування Інни і Андрія. Як так можна вчинити з власною донькою, до того ж вагітною? Скоро на світ з’явиться дитя, а їм навіть нема де жити. На щастя, деякі заощадження залишилися і на перший час у них буде за що інсувати. А от, як буде далі – невідомо.
