У мене була ділова зустріч у кафе, коли туди увірвався мій чоловік. Нічого не запитуючи він почав кричати, що я негідниця, яка йому зраджує. Мені було страшенно соромно перед відвідувачами й колегою. Хотілося крізь землю провалитися. Я вирішила не з’ясовувати стосунки при сторонніх і попросила Віктора поговорити вдома.
Ввечері на нас чекав розбір польотів. Почалося з того, що чоловіку на пошту хтось скинув скрін ніби то мого листування з коханцем. До всього цього доброзичливець попередив Вітю, коли й в якому кафе у мене зустріч. З горем пополам нам вдалося розібратися в усьому. Мені довелося показувати Віті історію моїх листувань й він не полінувався перечитати усе. Наші стосунки вперше за останні кілька років дали тріщину.
Попри те, що моєї провини ні в чому не було, чоловік став нервовим та підозрілим. Масла у вогонь підливав якийсь незнайомець, що оплачував доставку квітів на моє ім’я. Інколи замість квітів були дорогі подарунки. Тоді у Віктора зовсім зірвало дах. Мої пояснення, що я нічого не знаю, він слухати не хотів. Наш шлюб перетворився на справжнє пекло.
Розлучатися я не хотіла, бо кохала Вітю, але жити у постійних чварах теж не варіант. Вирішила спитати поради у своєї найкращої подруги Мілани. Яким же здивуванням було почути, що вона бачила мого Вітю в обіймах іншої жінки. Тобто він сам мав коханку і щоб я цього не помітила затіяв гру у ревнивого чоловіка. Зраду терпіти я не буду, тому одразу подала на розлучення.
Мені було важко та сумно без Віті. Не хотілося визнавати той факт, що ми більше не родина. Через місяць ми домовилися зустрітися біля РАГСу, щоб підписати усі необхідні папери. Вітя прийшов не сам, а за ручку з моєю найкращою подругою Міланою. Тоді все стало на свої місця. Це вона була тим «незнайомцем», який допоміг мені втратити кохання всього життя.
Щиро сподіваюся, що Вітя одумається й повернеться до мене. Ну а Мілана отримає по заслугах, адже на чужому нещасті свого щастя не побудуєш.
