Моя квартира буквально за рік часу перетворилася на смітник. Мені страшно було увійти всередину. Підлога, таке враження, вже кілька місяців немита. Раковина і ванна зажовкли так, що аж гидко дивитися. Гора немитого посуду чекає на прихід чоловіка з роботи. Скрізь порох такий, що можна на поверхнях малювати. Повсюди розкидані речі. Білизна непрасована. Одним словом, повний бардак. А вона, красуня, сидить у телефоні.
Рік тому син Алли Іванівної одружився на красивій дівчині. Мама нареченого подарувала для молодої сім’ї квартиру. А за рік вона її не впізнала, настільки помешкання було в запущеному стані.
Сьогодні свекруха заїхала до дітей в гості, щоб допомогти дещо купити – через місяць невістці народжувати. І застала такий бардак, що хоч зразу з хати тікай.
Я запропонувала невістці разом прибрати квартиру. Так вона за кілька хвилин вхопилася за живіт і сказала, що не може згинатися. Тому я два дні сама прибирала квартиру сина. Невістка здебільшого спостерігала за мною.
-Уявляєш, навіть у пральну машину речей не може запхати, бо «живіт не дозволяє» – скаржиться невістка. Усе наразі робить син. Згадай, як ми у свій час жили. Пралок у нас не було. І швабр таких, як зараз, також не продавали. І нам ніхто не допомагав – усьому давали раду самі.
-А чому син не зробить зауваження?
-Вона йому також скаржиться на великий живіт. А в неї він звичайний. Просто сучасна молодь звикла лиш сидіти в телефоні. А в наш час не було ні інтернету, ні телефонів, тому ми все встигали. На сайти по допомогу не ходили. А зараз молодь за кожною порадою щодо найменших дрібниць шукає порятунку в інтернеті. Що буде, коли народить, не знаю. Хто ж буде з її дитиною возитися?
Вважаю, що це звичайнісінька лінь, яку невістка оправдує животом. Тому й не дивно, що в сучасному світі стільки розлучень. Чоловіки просто не витримують жити з такими дружинами, яким потрібні ще няньки. От і все!
