Так сталося, що з першою дружиною Танею я розлучився, коли нашій донечці було сім років. За рік одружився вдруге. Правда, з першою дружиною у мене збереглися дружні стосунки, тому я часто провідував свою донечку Анну.
За дитиною часто сумував, тому робив їй хороші подарунки, коли приходив, часто йшов з нею гуляти, або брав зі собою на відпочинок. Окрім того, справно сплачував аліменти.
Незабаром у другому шлюбі з Катею народився син Юрій. Витрат у мене побільшало. Відчув, що моєї зарплати на всіх не вистачає. Знайшов ще одну роботу, але приходив додому досить пізно і на мене сердилася дружина. Але якщо піти з однієї роботи грошей на утримання своєї родини і дочки від першого шлюбу буде не вистачати.
Вирішив дещо зменшити аліменти. Проте Таня не погодилася, почала обурюватися, як я смію про таке думати. Врешті я пішов правовим шляхом і мій адвокат домігся того, що аліменти зменшили на п’ять відсотків. Для мене це вже було дещо.
Однак, коли про це довідалася моя дружина Таня, вона заборонила дитині спілкуватися зі мною, обізвала мене нахабою. Я зателефонував їй і хотів з нею поспілкуватися на цю тему. Адже свого часу залишив для неї і дитини трикімнатну квартиру і заощадження. А зараз хочу трохи матеріально підтягнутися, але вона мене не захотіла слухати. Сказала: «Маєш сина і дружину – з ними й спілкуйся. Анни тепер для тебе не існує».
Мені дуже прикро з того приводу. Лиш можу догадуватися що вона могла наговорити дитині про мене, щоб Анна не брала трубки, коли я дзвоню. Квартиру мені також не відчиняють, як це було до того. Жаль, що так. Адже я люблю Анну. І знаю. Що вона також любить мене. Навіщо так потупає з дитиною мама? За ті копійки, які зараз неспроможний їй дати? Але ж був час, коли я не скупився на подарунки. Надіюся, що ця сіра смуга швидко минеться в моєму житті, і я знову зможу дозволити собі брати дочку на відпочинок і виконувати її захцянки.
А зараз сподіваюся якось мені вдасться порозумітися з дитиною, яка на днях святкуватиме десять років. Подарунок я вже встиг придбати.
