Як ще можна сказати про людину, яка звалила своє дитя на мене, а потім ще й не задоволений прийшов виясняти, чому я погано дивилася за його дитиною і ще й став вимагати назад гроші, які дав мені на її утримання?
У мене поки що немає власної сім’ї. Є хлопець, але ми з ним ще не у шлюбі, навіть й не замислюємося про це. Адже ми ще молоді й в нас є час. Але є в мене старший брат, який ніколи не вирізнявся добрим ставлення до мене. В нього дуже пихатий і сварливий характер через що ми ніколи не ладнали. Він вважає, що він пуп землі й всі зобов’язані підкорятися усім його забаганкам. Батьки казали, що ми виростемо й усе пройде, стосунки налагодяться самі собою. Я виросла, але Вадим ні. Зараз він велика 30 річна дитина, якій досі усі щось винні.
До прикладу нещодавня ситуація, яку дуже неприємно вразила мене.
Брат відносно пізно одружився, в нього є маленька донька. І вони з дружиною частенько користуються тим, аби дитину лишити бабусі з дідусем, а самі, мовляв дуже зайняті, їдуть на відпочинок то в гори, то до друзів на день народження на дачу на кілька днів, то ще кудись.
Але цього разу баба й дід були зайняті, то ж брат вирішив дитину привезти мені. Без попереджень. Діватися було нікуди, коли я про це дізналася, він уже стояв на порозі моєї квартири. А мама водночас з цим подзвонила і дуже попросила виручити брата й “хоча б раз” побути сестрою.
Якби я знала про це заздалегідь, ніколи б не погодилася на це, бо дитині 2,5 роки. Я не мама і не вмію нею бути. А такій малій дитині потрібна увага батьків і залишати її ось так будь з ким, лиш би здихатися — дуже не відповідально.
Брат разом з дитиною дав мені в руки 500 гривень і сказав, що приїде за 4 дні. Ці гроші я потратила майже відразу, бо брат не привіз абсолютно нічого, а до моєї зарплати було ще далеко.
Коли він через 4 дні приїхав по доньку, сказав повернути решту з тих грошей, що він мені дав для дитини. А потім й сказав вернути йому ті 500 гривень, бо я тітка як-не-як і мала б піклуватися про свою племінницю за свої гроші. В мене бракло слів, щоб сказати йому все те, що я про нього думаю. Скільки б не говорила, все одно буде мало, щоб описати, наскільки ница він людина.
Значить те, що його дитина у мене жила кілька днів, я її доглядала, годувала, вмивала й бавила, його мало цікавило. Він напевно думав, що це нормально і я ще вдячна маю йому бути за цей м’яко кажучи 4-денний марафон?
Звісно, гроші ніякі повертати не збиралася і не збираюся. Бо їх у мене вже немає. Я купила на них їжу й підгузки дитині. Братові дала на руки дитину, рештки дитячої суміші й показала на вихід. Сказала, що я в няньки не напрошувалася й він сам мені дав ці гроші, я його не просила.
Наступного разу я навіть на поріг його не пущу. Нехай няньку наймає і платить їй стільки, скільки вона скаже. Ось тоді подивимося, як він заговорить.
А то я допомогла й в результаті ще й винна залишилася.
