У моєму житті почалася справжня війна за територію з власною мамою.
Я одружилася, коли мені виповнилося 23 роки. Мій чоловік працював водієм на місцевій маршрутці. Він зізнався у своїх почуттях і ми стали зустрічатися. Через три місяці я дізналася, що вагітна. Узаконювати наші стосунки ми не стали, грошей на весілля не було, тож вирішили нічого не робити.
Недовго тривало моє подружнє щастя. Через 6 років Микола привів у наш дім іншу жінку. Оскільки ми не були офіційно одруженими, претендувати на його житло я не могла. На аліменти теж не розраховувала, адже колишній чітко дав зрозуміти, що допомагати нам з Марійкою не збирається. Я не знала куди іти та де приткнутися, а потім згадала про старий бабусин будинок.
Бабця померла ще до народження Марії. Вона мала власний дім у Чорноморську, недалеко від моря. За заповітом будинок належав моїй мамі, але на даний час там ніхто не проживав.
Мама житла не потребувала. Вона півроку тому втретє вийшла заміж за молодого залицяльника і досі перебувала з ним у медовому місяці. Зателефонувала мамі, дізнатися чи можна там оселитися. Вона була не проти. Будинок трішки занепав, адже там довгий час ніхто не жив. На свої особисті заощадження я зробила невеличкий ремонт. Морське повітря, крики чайок, шум прибою – усе це заспокоювало.
Потрібно було шукати роботу. Влаштуватися на повний робочий день я не могла, донька лише пішла в школу і після обіду її потрібно забирати. Відкрити власну справу – не було грошей. Раптом в голову прийшла геніальна ідея: здаватиму кімнату туристам.
У літній сезон я заробляла достатню кількість грошей, щоб безбідно перезимувати. Коли настала весна, мама заявила, що ми повинні з’їхати.
–А що мені робити, куди з дитиною податися?, – запитувала я свою неньку. Я ж всі заощадження вкладала у дім.
-Гроші я тобі поверну, як сезон відбудемо. У тебе є два місяці, щоб знайти інше житло і виїхати з мого дому.
Вся ця історія мене добряче збила з пантелику. Я привела все до ладу, вкладала душу у все, що робила й поновлювала. Обіцяла донечці купити велосипед, після сезону. А тепер маю шукати й житло, й роботу. Я була впевнена, що це мамин молодесенький чоловік придумав. Вона його в усьому слухалася, поки він безцеремонно тягнув з неї гроші на свої забаганки.
Розповіла про цю ситуацію своєму брату. Він мене повністю підтримував, але нічим допомогти не міг. Закон на маминій стороні. Бабуся написала заповіт лише на неї й документи вже оформлені на маму. Сподіватися, що у неї прокинуться родинні почуття і вона пожаліє власну доньку і внучку марна справа. Вся її увага на чоловікові. Вона просто засліплена коханням до нього.
Що робити в такій ситуації і як знайти правильний вихід? Якби ж я знала.
