У моєї подруги склалася така ситуація, що й не позаздриш. Її чоловік вирішив з нею розлучитися та до того, як їх офіційно розлучили, він привів додому нову дружину.
Катерина не могла повірити своїм очам. На той момент вони проживали у квартирі, яка була куплена за спільні гроші. Вони ще не встигли її продати. А тут таке, на порозі стоїть Олександр зі своєю новою коханою, яка молодша від нього на десять років. Того вечора Оксана прийшла до мене ночувати.
Витримати таке не кожному під силу. Того вечора ми багато говорили з Оксаною, згадували наше дитинство, юність, молодість, народження дітей. У свої 50 років ми багато пережили. Я пам’ятаю батька Оксани. Як же він її любив, як піклувався про неї. А потім його не стало. Натомість Оксана познайомилася з Олександром, він замінив їй батька, віддаючи їй своє тепло та любов. Оксана вважала, що він її доля. Потім було гучне одруження, народження дітей. Діти виросли, створили сім’ї. Оксана з Олександром залишилися удвох. І тут чоловіку подруги стрельнув біс в ребро, він на старості років вирішив змінити собі жінку. Оксана опинилася за бортом. Мені так образливо стало за подругу. Взагалі мене гнітила думка про те, що після 50 чоловік вважається кавалером, а жінка старою.
Я не знала як втішити подруги та ми просто розмовляли про все на світі. Люблю наші розмови.
Наступного дня мені потрібно було йти у квітковий магазин, моя продавчиня захворіла та нікому було її замінити. Я запропонувала подрузі поїхати зі мною. В той період у неї якраз була відпустка. Ми приїхали, взяли кави та продовжили нашу розмову.
– Слухай, подруго, у тебе тут так свіжо та чарівно, що аж забуваєш про всі негаразди, – сказала Катерина.
Раптом до мене зателефонували з податкової та сказали, що у мене якась помилка у звіті, яку потрібно терміново виправляти, бо у них закінчується квартал. Інтернет у мене в магазині просто жахливий та я вирішила, що краще буде приїхати та все виправити. Катерина сказала, що побуде в магазині, бо вона не любить великих скупчень людей та від цифр у неї починає боліти голова, а тут така атмосфера, що вона відпочиває і тілом, і душею. Я поїхала.
Після мого повернення я побачила, що Катерина вся світиться від щастя.
– Це так квіти на тебе впливають? – запитала я.
– Тут таке щойно було…
– Що, розповідай.
– Після того, як ти поїхала, до магазину зайшов імпозантний чоловік, я аж обімліла. Він попросив шість троянд, сказав, що їде до дружини на могилу. Я продала йому, ось гроші в скриньці, а потім сказала йому, що він мені когось нагадує, припустила чи не Андрієм його випадково звати. Він сказав, що я вгадала. А я й сказала, що він нагадує мені мого батька. Той чоловік пішов, я вже подумала, що все, ми більше не побачимось. А через декілька секунд він повернувся та запитав як мене звати. Залишив свою візитку, сказав, щоб я зателефонувала чи написала йому коли матиму час.
– А ти що?
– Ну я ж типу поки зайнята, завтра напишу, – сказала Катерина та я побачила давно забутий блиск в очах подруги.
Я щиро надіюся, що у Катерини все буде добре.
