Я зустрів Юлю, коли потрапив до лікарні. Вона працювала там медичною сестрою. Я закохався одразу. Через вісім місяців уже були одружені та стали жити разом.
Все у нашому житті складалося якнайкраще. Ми часто подорожували, проводили час разом. Народжувати дітей не поспішали, бо вирішили спершу пожити для себе. Та от сталося неочікуване. Під час відрядження у літаку я познайомився із Ритою.
Я не міг нормально спати, не мав апетиту. Від дружини віддалився, я відчував як мої почуття до неї зникли. Як не намагався забутися про Риту, вигнати її зі своєї голови – не виходило. Я зрозумів, що більше не зможу справлятися з власними почуттями.
Прийшов додому й про все відверто розповів Юлі. Дружина вислухала моє зізнання спокійно. Не влаштовувала скандалів, не прохала зберегти сім’ю, просто зібрала свої речі та пішла.
На щастя життя колишньої дружини склалося добре. Вона вдруге вийшла заміж та народила сина. Я ж з Ритою теж одружилися. Через рік нас стало троє. Я став батьком прекрасної дівчинки.
Ми не зчулися, як наша Наталя виросла та стала дорослою дівчиною. Уже й хлопці стали залицятися. Одного разу дочка зізналася, що кохає Артема. У нього серйозні наміри й він прийде зі своїми батьками на знайомство.
У неділю в наш дім прийшли гості. Спершу я познайомився з Артемом та його батьком, а коли черга дійшла до майбутньої свахи мені аж мову відняло. Переді мною стояла моя колишня дружина Юля. Жінка, звичайно, упізнала мене, але в її очах не було ненависті. Натомість вона привіталася та щиро посміхнулася, бо була рада зустрітися. Знайомство пройшло успішно. Наприкінці вечора, коли ми з Юлею залишилися наодинці, вона сказала, що не тримає на мене зла та рада, що наші діти одружаться.
Який тісний цей світ.
