У нього зі мною було інше, не таке саме, як з нею.
Хто це така?
Телефон Дмітра лежав на кухонному столі екраном догори, і Катерина встигнула прочитати спливле повідомлення ще до того, як зрозуміла, що робить. «Сумую за тобою, мій хороший». Сердечко. Поцілунок. І незнайоме імя Одарка.
Дмітро різко обернувся від кавомашини, і в його очах промайнула не страх, а розчарування. Короткочасна, швидко схована за звичною маскою легкого роздратування.
Ти копаєш у моєму телефоні?
Він сам світився. Катя підняла апарат, розблокувала екран звичним жестом. Вони знали паролі один одного. Хто така Одарка?
Дмітро відвернувся, натиснув кнопку на кавомашині.
Колега.
Колега пише тобі «сумую, мій хороший»?
Катерина листала переписку, і пальці холоділи з кожним прокрученим повідомленням. Фотографії. Голосові. Плани на вихідні, які Дмітро ніби проводив на конференції в Одесі. Жарти, зрозумілі лише їм двом. І дати найраніше повідомлення в березні. Зараз вересень. Півроку. Шість місяців. Сто вісімдесят днів, поки вона готувала йому сніданки, чекала його з роботи, будувала плани на відпустку і думала, що вони щасливі.
Дімо, це вже півроку листування.
Кавомашина замовкнула. Дмітро взяв чашку, зробив ковток, а Катерина з певною відстороненою ясністю зазначила, що чоловік зовсім спокійний.
Кате, не починай.
Не починати? Вона вивчала Діму, намагаючись знайти в його обличчі хоча б тінь каяття чи збентеження. Нічого. Лише втома людини, якого відвернули від ранкової кави.
Ти мені півроку зраджуєш, а я маю мовчати?
Дмітро поклав чашку, провів ладонню по обличчю.
Слухай, це важко пояснити. Давай поговоримо ввечері, я запізнююсь.
Він пішов. Просто взяв портфель, вдарив її в щоку звичним рухом і вийшов. Двері зашурхотіли, і Катерина залишилася посеред кухні.
Вона знову й знову переглядала повідомлення, шукаючи в них пояснення. Можливо, жарт? Можливо, вона щось не так зрозуміла? Але фотографії не брехали Дмітро і незнайома блондинка в ресторані, на набережній, у квартирі когось. Селфі з однаковими усмішками і переплетеними пальцями.
Катя намагалася згадати, коли все пішло не так. Їхні ранкові розмови, спільні вечері, плани купити більшу квартиру, можливо, завести собаку. Нічого не передвіщало біди. Абсолютно нічого.
Або вона просто не хотіла це помічати?
Оля прибуде за сорок хвилин після дзвінка. Влетіла в квартиру, обтягнула Кате руки пакетом круасанів і сіла навпроти на диван.
Розкажи.
Катерина розповіла, перебиваючи себе між деталями і емоціями. Ганна слухала мовчки, її обличчя ставало все серйозніше.
Я не розумію, Катерина десятий раз провела пальцями по волоссі. У нас все було добре. Ми були щасливі. Діти де це взялося?
Ганна замовкнула, потім обережно запитала:
Кате, ти справді нічого не помічала? Ні краплі?
Що я мала помічати? Він приходив додому, ми вечеряли разом, у вихідні їхали за місто. Звичайна сімя!
Добре. Ганна глибоко вдихнула, і Катерина зрозуміла: зараз буде важко. Памятаєш, як ви познайомились?
Катерина моргнула.
Що це має значити?
Той же. Ви познайомились три роки тому на корпоративі його компанії. Ти тоді працювала в їх бухгалтерії на аутсорсі.
І що?
І те, що Дмітро був одружений. На Марині. Два роки, Кате. Два роки ви зустрічались, поки він був женатий. А потім розлучився і одружився з тобою.
Катерина відкрила рот, а потім закрила його. У голові зайвалося, а круасани пахли надто солодко.
Це інше, нарешті вимовила вона. Ми кохали один одного. З Маріною вже давно все скінчилося, він сам казав. Вони лише тягнули розлучення.
Ганна поглянула на неї виразно.
Кате, він зраджував дружині. Два роки. З тобою. Чому ти подумала, що з тобою він буде вірний?
Бо у нас все інакше! Катерина підскочила, обхопивши себе руками. Бо він мене обрав. Дімо змінився, Ганно. Коли ми одружились, він справді змінився.
Ганна похитала головою.
Він не змінився, Кате. Він просто такий. Розумієш? Дімо це людина, яка любить лише себе. Все інше лише декорації. Дружина, коханка, робота. Він бере, що хоче, коли хоче. Вірність для нього нудота. Обмеження для інших.
Ти його не знаєш.
Я знаю таких, як він. Ганна простягнула руку, взяла Катерину за руку. Памятаєш, як мріяла, щоб він залишив Маріну? Як чекала його дзвінка? Як переконувала себе, що скоро будете разом посправжньому?
Катерина мовчки кивнула. Вона памятала кожну безсонну ніч, кожну скасовану в останню хвилину вечерю, кожну брехню, якою прикривала їхні зустрічі перед подругами. Два роки в ролі «коханки» принизливо, боляче, та вона терпіти змушена була. Чекала. Вірила.
Ти досягла мети, продовжила Ганна, мяко, проте безжально. Він розлучився. Одружився з тобою. І знаєш, що сталося? Вакансія коханки звільнилась. Дмітро без цього не може. Йому потрібен адреналін. Щось заборонене, таємне. Ти стала законною дружиною і стала нудною.
Я не нудна!
Катерина опустилася назад на диван. Ганна говорила страшні речі, але глибоко в душі щось приймало цю правду.
Командировки. Дмітро став їхати в поїздки з квітня. Раз на два тижні, інколи частіше. Вона не думала нічого поганого робота є роботою. Запізнення допізна. Переговори, що затягуються. Корпоративні заходи, куди дружинам не допускаються.
І ліжко. Катерина болезненно згадала останні місяці. Дмітро приходив втомленим, цілував у лоб, відвертався до стіни. Вона списувала це на стрес, на вік, на що завгодно, лиш би не дивитися правді в вічі.
Мені треба знати точно, видихнула Катерина. Побачити власними очима.
Слідкувати за чоловіком виявилось принизливо, але технічно простим. Катерина взяла лікарняний і три дні підряд караулювала Дмітро після роботи. На другий день щастя дістало.
Він вийшов з офісу о сьомій вечора, сів у машину, та не поїхав додому. Катерина їхала на таксі, відчуваючи себе героїнею поганого детектива. Дмітро припаркувався біля кав’ярні в центрі, і через пять хвилин підбігла до нього дівчина. Молодка, близько двадцятипятишести років, блондинка з модною стрижкою і впевненою усмішкою. Та сама Одарка, яку Катерина впізнала по фотографіях.
Дмітро взяв Одаркину руку, підняв її до губ. Щось сказав, і дівчина розсміялася, підкидаючи голову. Знайомий жест Катерина сама робила так три роки тому.
Той самий ресторан. Катерина впізнала вивіску. Дмітро водив її сюди на перше побачення. Казав, що це їхнє особливе місце.
Вони сиділи за тим же столиком біля вікна. Дмітро замовляв Катерина бачила знайомі рухи, хоча не чула слів. Навряд чи не рекомендовані утині грудки і десерт «Анна Павлова». Він розповідав про дитинство в Харкові, про мрію обїхати весь світ. Його погляд до Одарки був уважний, голодний, обіцяючий.
Історія повторювалася до дрібниць. Дмітро не витрачав сил на новий сценарій. Навіщо, коли старий працює?
Катерина повернулася додому і чекала чоловіка.
Він прийшов об одиннадцятій. Пахнув чужими ароматами солодкими, квітковими, зовсім не її.
Нам треба поговорити.
Дмітро зітхнув, зняв піджак, повісив його на спинку стільця.
Що знову, Катя? Я втомився
Я сьогодні його бачила.
Дмітро замовк на секунду, потім пожал плечами.
Тож слідкувала.
Відповідай.
Гаразд, я зустрічався з Одаркою. Сів у крісло, схрестив ноги. Це нічого не значить, Кате. Слухай. Дмітро нахилився вперед, і на його обличчі зявилося те саме щире, переконливе, надійне вираз той, у який вона вірила три роки. Я люблю тебе. Ти моя дружина. А Одарка це просто пригода. Це не впливає на нас.
Марині ти так само вішав їй пусті слова?
Дмітро зупинився.
Це інше.
Та? Катя сіла навпроти. Ти зраджував їй зі мною. Тепер зраджуєш і мені з нею. У чому різниця?
Я змінився, Кате. Після весілля я справді хотів бути вірним. Але Розмахнув руками. Так сталося. Я закінчу з Одаркою. Обіцяю. З сьогоднішнього дня лише ти.
Обіцянка звучала гладко, репетировано. Катерина дивилась на чоловіка і бачила те, чого не хотіла помічати всі ці роки: порожнечу за красивими словами. Привичку брехати, що стало другою натурою. Егоїзм, замаскований шармом. Дмітро не вмів кохати нікого, крім себе. Не вмів і не хотів навчатися.
Ні.
Що ні?
Мені не потрібні твої обіцянки.
Дмітро нахмурився.
Кате, не драматизуй. Усі пари проходять через це. Ми впораємося.
Катерина похитала головою. У грудях було порожньо і холодно, та вперше за довгий час ясно.
Ти не змінитимешся. Ніколи. Бо для тебе це не проблема. Для тебе це норма. Дружина вдома, коханка збоку. Зручно.
Ти брешеш.
Я кажу правду. Катерина підвелася. Три роки тому я думала, що особлива. Що для мене ти станеш іншим. А я просто зайняла місце Маріни!
Катерина пішла до Ганни того ж вечора.
Розлучення зайняло три місяці.
Дмітро не чинив опору. До листопада він офіційно розлучився з Ольгою Катерина дізналася про це від спільних знайомих. Нова пара виглядала щасливою. Ольга сяяла, розміщувала фото з хештегами про кохання і долю, будувала плани на весілля.
Ганна показала Кате один з постів.
Дивись. «Він каже, що я особлива. Що ніколи раніше не любив так».
Катерина відклала телефон.
Не хочу бачити.
Ти злишся?
Ні. І це була правда. Мені її шкода. Через дватри роки вона буде сидіти з подругою і плакати точно так, як я.
Ганна обійняла її.
Тепер краще?
Катерина замислилася. Легше ні. Але щось у ній нарешті відпустило марення про людину, яку вона вигадала і полюбила.
Знаєш, що найглупіше? Катя сумно усміхнулася. Я знала це з самого початку. Я була його коханкою. Бачила, як він бреше дружині. Чувала, які історії вигадує. І, дивно, думала, що з тобою буде інакше.
Ти закохалась.
Я була дурна і сліпа. Це різне.
Ганна мовчала.
І що тепер?
Катерина подивилася у вікно.
Тепер шукатиму того, кого не доведеться переделати. Людину, яка вірна від самого початку. Чи існують такі?
За вікном почав дрімати дощ. Катерина спостерігала краІ тоді вона зрозуміла, що справжнє щастя живе в її власному серці, а не в чиїйсь чужій історії.
