Віра з Олексієм побралися коли обом було по двадцять років. Через дев’ять місяців народився син Назар. Минуло два роки, і Віра знову вагітна. Цього разу сподівалися на донечку. Але після проходження УЗД, лікар потішив звісткою, що в них буде трійня. Як виявилося згодом, три хлопчики. Турботи прибавилося втроє більше. Годувати, колисати, безсонні ночі. Такого життя Олексій не витримав. Одного ранку повідомив дружину, що йде назавжди.
У Віри опустилися руки. Про цю новину дізналися мами. Вони відразу прийшли до дівчини з допомогою. Мама Віри й раніше приходила допомагати, а мама Олексія працює, тому бувала не часто. Сина засуджує, що виявився слабаком. Вони встановили чергу, щоб бути з малятами й був час на відпочинок. Також допомагали грошима. Не багато, але на їжу і підгузки вистачало.
Минуло два роки. Хлопчики ходили в дитячий садок. Вірі тяжко одній виховувати хлопчиків, але вона трималася. Одного разу зустріла чоловіка, який почав приділяти їй увагу. Те що вона багатодітна мама, його не лякало. Від тих зустрічей Віра знову при надії. З чоловіком вирішили, що будуть народжувати. Народилася довгоочікувана дівчинка. Коли Насті виповнилося півроку, чоловік зник з їхнього життя. Віра не могла зрозуміти, чим вона завинила?
Вона, мати п’яти діток намагається працювати й лад у квартирі наводити. Але тяжко. Грошей катастрофічно не вистачає. Приходиться брати від сусід те, що в них залишилося з одягу від їх дітей. Говорять, навіщо народжувати, якщо не маєте можливості виростити в достатку. Раніше Віра також так думала. А коли сама потрапила в таку ситуацію, навіть не знає що відповісти. Доля така.
