Зараз я вже доросла і в мене є власна сім’я: чоловік, син і донечка. Я щаслива. Але були й дуже сумні сторінки в моєму житті – була всіма п0киHута й забута.
Ці моменти закарбувалися в моїй пам’яті назавжди. Тата я не пам’ятаю. Він пішов від нас якось непомітно для мене. Мене виховувала мама, згорьована і вічно втомлена жінка. Їй і справді було дуже важко. Зарплата мала, а я росту, як на дріжджах, і вона не встигає мені купувати нове взуття, одяг, зрештою – навіть їжу. Моя мама не змогла далі терпіти ці злидні – кинула мене прямо в магазині…
Пригадую, як ми зайшли всередину в магазин. Я дуже хотіла їсти і сказала їй про це. Але мама чомусь була дуже сердита. Вона накричала на мене. І нічого так і не купила. Я попросила звичайну булочку, що заглядала з вітрини.
Мама чомусь знову сердито глянула на мене і зронила фразу: «Ти зіпсувала моє життя». А потім посадила на лавочку біля морозилки і наказала чекати. Але вона цього дня до мене так і не повернулася.
Я плакала, розмазуючи сльози по обличчі, зі страху і голоду. До мене підійшов мужчина, який на моє прохання купив мені булку.
Далі моє життя продовжилося в дитячому будинку. Мені сказали, що сюди за мною прийдуть тато і мама і заберуть мене звідси. Мене, малу, тоді це дуже втішило. Я відчула себе щасливішою, проживаючи кожен день з надією, що завтра у мене з’являться батьки. Чомусь вірила, що це буде моя мама з татом, які невідомо де зараз.
Так, мама й справді прийшла. Вона плакала і просила в мене прощення. Адже через мене на кін вона мусіла б поставити кар’єру і власне життя. Тому вимушена була поступити так, як є.
Коли народжувала, ще не знала, що залишиться сама – без грошей і без роботи. Мене заберуть звідси хороші люди і дадуть мені все, чого потребую. Я повинна бути вдячна їй за це.
Адже життя поряд з нею було б у холоді і голоді. Я не могла їй тоді за це дякувати. Я мовчки втирала сльози, що рясно лилися з моїх очей.
Ця вдячність прокинулася в мені вже в дорослому житті. За мною й справді прийшов той мужчина, що в магазині купив мені булочку. Він забрав мене у свою сім’ю.
Зараз я справді можу подякувати своїй мамі, що вона мене народила, що дала шанс знайти повноцінну і заможну сім’ю, яка готова була пожертвувати багатьма власними благами заради мене.
