– Беріть і виховуйте самі, – гнівно мовила невістка Оля, сунула в руки свекрухи річного онука.
– Ти здоровий глузд втратила? Я ж працюю, коли мені за ним дивитися? – зойкнула услід невістці.
Оля, не оглядаючись, відповіла:
– Це вже не моя справа. Нехай його тепер таточко виховує…
60-річна Софія побачила як невістка сідала в таксі. Потім вона глянула на внука, що солодко сопів. Поцілувала його обережно в лобик і понесла в будинок.
Коли син привів Олю вперше до них додому, Софії вона сподобалася. Красива, доглянута, усміхнена. Було видно, що закохана в їх сина – Олега. Вони мило сиділи, смакували домашнім печивом. Випили трохи вина, говорили і раділи життю.
Правда, Софію турбувало те, що Олег був жахливим бабієм. І в кого він такий вдався? Софія ось уже тридцять з гаком років живе з Романом і жодного разу не викрила чоловіка у зраді. Напевно гени від далеких предків перейшли.
Але, мабуть, Оля серйозно Олега зачепила. До весілля він з усіма своїми пасіями розлучився. Мама тільки раділа, припинилися нескінченні нічні дзвінки…
Після весілля молода пара стала жити окремо. Свекруха туди не лізла, з молодості від матері чоловіка настраждалася. Те, що там щось негаразд, вона зрозуміла, коли Олег став ночувати в батьківській квартирі. На всі мої питання відмахувався, що не бери собі до голови, просто трохи посварилися.
Але ж материнське серце не обдуриш і Софія поїхала до них. Її зустріла заплакана невістка. На всі розпитування тільки й сказала – ваш син мені зрадив на моїх очах. І це з моєю подругою. А я, між іншим, від нього дитину чекаю – і розплакалася.
Софія, ледь стримуючи злість в душі, Олю заспокоїла. А вже вдома дала волю гніву. Олегу дісталося по повній. Мабуть, до нього дійшло і він з Олею помирився.
З пологового будинку Олю зустрічали з квітами і всією родиною. Олег гордо тримав маленького сина на руках, якого вирішили назвати Юрієм, і було видно, як його розпирає від гордості.
Бабуся Софія тепер два рази в тиждень їздила до онука. Допомагала Олі, давала їй висипатися. Онук ріс, як на дріжджах, радуючи бабусю, дідуся і звичайно батьків. А потім молода сім’я поїхала на море.
У душі Софія раділа – значить у них все нормально. І ось вчора повернулися. А зранку такий сюрприз!
Софія зайшла в будинок і простягнула онука чоловікові. – Ось нам невістка залишила. Як далі бути? Ми ж обоє ще працюємо!
Чоловік сумовито глянув на мене, трохи помовчав і врешті проронив:
– Бери відпустку. Діватися нікуди. Поки вони розбиратися будуть між собою, онук у нас буде жити. Так минув рік. Юрко уже щосили бігав, стрибав, веселився.
Оля знайшла собі іншого чоловіка і кудись з ним виїхала. Син Олег теж виявився нікчемним батьком. Приходив і йшов. Його син кликав татом дідуся, а мамою бабусю.
Чоловік часто піджартовує:
– Та ти ж помолодшала з дитиною. Прямо як мама.
Софія відповідала, усміхаючись:
– Авжеж, адже я знову молода мама в свої шістдесят.
Так і живуть з надією, що батьки Юрка якось згадають про нього і приділять йому трохи уваги.
