Свекруха була проти мого одруження із її сином й відверто про це говорила. Декілька років Світлана Олексіївна робила усе можливе, щоб нас з Михайлом розсварити та не вийшло. На шостий рік зустрічань хлопець зробив мені пропозицію. Звісно я відповіла «так».
Розуміючи, що виходу у неї немає й нам доведеться поріднитися, свекруха швидко переключилася. Почала вихваляти себе, як найкращу матір у світі, адже саме вона виростила й виховала такого чоловіка, як Михайло. Й мені потрібно дякувати їй чи не щодня за свого коханого.
Міша у мене дійсно хороший. Веселий, добрий та щирий, але я не думаю, що його характер – це цілковито заслуга свекрухи. Тим більше, що він вже не мала дитина й в змозі самостійно приймати рішення.
Дякувати богу, що після весілля ми переїхали жити окремо. Тепер зустрічі із ненькою обмежувалися двома візитами на рік. Ми ходили в гості до Світлани Олексіївни на Пасху та її день народження. Останнє стає для мене справжнім випробуванням.
У свій день народження свекруха запрошує в гості усіх родичів та друзів. Збирається чимала компанія, а приготування лягають на мої плечі. Декілька днів безупинну я стою біля плити, щоб потім мама Михайла могла спокійно приймати на свою адресу компліменти, яка ж вона вправна господиня.
Якби хоч раз подякувала за допомогу, натомість лише критикує. То я не так м’ясо замаринувала, чи млинці сильно підсмажила. Й фарширована рибо у неї виходить смачніша, ніж моя (Правда я її страви ніколи не куштувала)
Цього року все відбувалося за звичним розкладом. Два дні ми з Михайлом їздили по магазинам та купували продукти. За день до свята з самого ранку ми приїхали до матері допомогти з приготуванням. Додому повернулися пізно й тоді я помітила, що наш домашній улюбленець кіт Левко нездужає. Він нічого не їв, відмовлявся пити та весь час лежав. Я злякалася за нього й ми одразу ж відвезли тварину до ветеринара.
Нам назначили лікування й наказали наглядати за котом, адже наступні два дні будуть критичними. З Михайлом порадилися й вирішили, що до матері поїде лише він. Вранці я привітала свекруху по телефону й заздалегідь попередила, що не зможу до неї приїхати.
Минуло три дні. Левко одужував, усе найгірше залишилося позаду, у тому числі й свекруха. Вона зателефонувала мені на наступний день й стала сварити, що я покинула її напризволяще. Їй довелося весь вечір накривати на стіл, пригощати гостей та потім все самій прибирати. Через це піднявся тиск і всю ніч їй було погано. Не можна так вчиняти з рідними через якогось кота.
Можливо для неї це дійсно просто тварина, а для нас член сімї, заради якого не шкода пропустити якесь там свято.
