Вже сім років я працюю в службі у справах дітей. За свій досвід роботи мені вдалося чимало побачити та пережити разом з дітьми, які часто бувають беззахисними перед тими, хто повинен їх оберігати. Тут я й познайомилася з одинадцятирічною дівчинкою Наталею. Вона привернула мою увагу своєю дитячою щирістю та розсудливістю.
Дівчинка живе з мамою та молодшим братом. Мама її часто любить заглядати в ча рку, а батько давно покинув їх. Наталі всього одинадцять, але вона не по віку розвинена: розумна, добра та відповідальна дівчинка. І для мене завжди залишається загадкою, як у таких батьків можуть рости настільки виховані діти. Матір цієї дівчинки – однозначно не приклад для наслідування. Зате в дівчинки спостерігаються напрочуд хороші риси характеру. Відсутність материнської уваги, нормального харчування, не вбили в Наталі добродушності.
Їх батько не цікавиться, чи мають його діти що їсти, у чому ходять одягнені, в яких умовах живуть. Він навіть не сплачує аліменти. Мама дівчинки перший час намагалась знайти якийсь підробіток, а потім друга вагітність. Після народження сина вона стала вип ивати.
Наталя росте справжньою господинею. На її тендітних плечах готування та прибирання. А ще, як нам згодом стало відомо, дівчинка вже заробляє собі на життя – продає браслетики, сплетені власноруч. Їй це зовсім не важко, зате є за що купити хліб і цукерки молодшому брату, який повністю перебуває на утриманні своєї старшої сестрички.
Ми дали мамі шанс на виправлення, тож тепер вона під нашим пильним наглядом. Наталії вдається тримати в домі порядок та навіть займатися зі своїм братом, якому лише шість років. Не зважаючи на приклад матері, дівчинка розповідає про неї лише хороше, і з повагою ставиться до мами. Наталя вдячна мамі за те, що вона народила її, та говорить, що потрібно допомогти матусі, дати їй шанс. Вона щоразу виправдовує матір перед працівниками соціальної служби, адже добре розуміє, що ми можемо забрати її від найріднішої людини.
Після знайомства та частих візитів у їхню сім’ю я вкотре переконалася – не все залежить від виховання батьків. Адже правду говорять, не потрібно виховувати дітей, потрібно в першу чергу виховувати себе, адже вони беруть з нас приклад. Наталя – надзвичайно добра та вихована дитина. Вона жодного разу не дорікнула мамі за те, що її однокласники мають нові телефони чи ходять в дорогому одязі.
У таких умовах дівчинці вдалося зберегти віру в людей та любов до світу. Мені дуже хочеться, щоб життя таких діток склалося якнайкраще.
