Вночі мені наснився жахливий сон ніби я залишився без батька. Прокинувся серед ночі в холодному поту й довгий час не міг прийти до тями. Хотілося зателефонувати до тата просто посеред ночі, щоб переконатися, що з ним дійсно все гаразд. Проте він буде хвилюватися й мама прокинеться, а у неї й без того високий тиск.
Насилу дотерпів до ранку й зробив те, що роблю вкрай рідко, набрав номер батька.
-Синку? У мами певно телефон розрядився. Зараз її покличу
-Привіт, тату. Я телефоную до тебе.
-До мене? У тебе все гаразд, сталося щось погане? – у його голосі відчувалася тривога. Звісно, я ж зазвичай телефоную лише мамі, залишаючи тата поза увагою.
-Не хвилюйся у мене все добре. Проте я справді телефоную не просто так…
-Якщо потрібні гроші, не соромся, скажи прямо. Я тобі скину – він завжди такий нетерплячий, не може дослухати до кінця.
-Мені не потрібні гроші, мені потрібно тобі сказати, що я дуже ціную все те, що ти для мене робив та робиш. Я ніколи не задумувався якою ціною тобі все це дається. Дякую! Дякую за те, що ти у мене є. Ти найкращий тато у світі і я тебе дуже сильно люблю.
На мить мені здалося, що тато кудись зник, а потім я почув його важке дихання у слухавці.
-Сину, це так несподівано, але надзвичайно приємно. Ти завжди можеш на мене розраховувати. Я теж тебе дуже люблю.
Ми говорили не більше 3-ох хвилин, але ця розмова назавжди залишиться у наших серцях. Наші татки такі ж самі живі люди, які потребують нашої любові та подяки, тому не оминайте їх. Не соромтеся зайвий раз нагадати, як сильно ви їх любите та цінуєте.
