Мій батько рідко гостює у нас та нещодавно приїхав нас відвідати. Я дуже радий був його бачити, адже ми з ним уже давно не бачились. Мені дуже приємно з ним спілкуватися, адже він дуже хороша людина та старається усім допомагати. Він є моїм прикладом для наслідування.
Попри те, що ми чудово поспілкувалися, я помітив, що його щось бентежить. Складалося враження, що він хоче щось сказати, але ніяк не наважується. Я вирішив дізнатися в чому причина його неспокою, тому й запитав його чи все добре:
– Тут таке діло, – почав батько, – перебираючи серветку в руках та все ніяк не міг озвучити те, що хотів мені сказати.
– Яке? Та кажи вже, – з нетерпінням сказав я.
– Я знаю, що у вас є два авто, одне нове, а інше ви майже не використовуєте, лише на дачу ним їздите, то може віддасте його Катерині?
– Ну ти, звичайно, і сказав, це ж не стара шафа, щоб просто взяти та віддати.
– Але для чого воно вам? У вас же є нормальний автомобіль, а Катя не має на чому возити дитину до поліклініки на процедури. Адже до міста далеко, потрібно добиратися автобусом, та й погода не завжди хороша, щоб дитину по автобусах тягати.
– Але ж Катерина моя не рідна сестра, а зведена. А чоловік їй нащо, хай заробить та купить. Тим більше, що для дитини потрібно.
– Ти ж знаєш скільки він заробляє, їм навіть деколи на хліб не вистачає не те щоб на авто.
– Тату, вона мала думати перед тим, як за нього виходити заміж та народжувати від нього дитину. Катерина вже доросла жінка, чому саме ти маєш розв’язувати її проблеми? У неї є чоловік, вона не одна. Скажи, вони ще й досі гроші у вас беруть?
– Ми ж не чужі люди, та якби у вас не було можливості допомогти, я б не просив. Колись і тобі знадобиться допомога.
Батько ще декілька разів намагався мене переконати, та отримавши відмову прийшов додому. Коли дружина повернулася додому, то я поділився з нею тим, що мене турбує.
– Ти правильно сказав, якщо ми будемо скрізь їздити новим автомобілем, то скоро доб’ємо його, а на дачу наша старенька таратайка саме те, що потрібно, – заспокоїла мене дружина.
– Так, я все прекрасно розумію, однак не хочеться псувати з ними відносини, боюся, що Катерина перестане зі мною спілкуватися після моєї розмови з батьком.
– Якщо по суті, то якось переживемо відсутність спілкування з Катериною, – посміхаючись сказала дружина.
Так і домовились та авто нікому не віддали. А як би ви вчинили в цій ситуації?
