Щоденник
Сьогодні був важкий день. Мені здається, я знову почула, як у дверях брязкають ключі, і серце тут же стиснулося. Це було настільки знайомо, що я могла впізнати цей звук серед тисячі інших. Восьмий місяць вагітності робив кожен рух болісним, а тепер доведеться зустріти того, кого я боюся більше за пологи. Двері відчинилися, і в кімнату ввірвався ураган у вигляді моєї свекрухи, Наталії Степанівни.
Що це за вигляд? замість привітання промовила вона. Чому в моєї невістки таке похмуре обличчя?
Останнє, чого я хотіла зараз, це візит матері мого чоловіка. Після обіду я планувала трішки відпочити вага під серцем вимагала постійних передишок. Навіть звичайні домашні справи перетворювалися на справжнє випробування.
Декретна відпустка нарешті давала можливість полегшити свій стан, але всі плани розлетілися в мить.
Ласкаво просимо, Наталіє Степанівно, підкорило вимовила я, відступаючи.
А де мій Олежко? мати чоловіка одразу ж почала шукати очима сина.
На роботі, спокійно відповіла я. Працює заради нашої сімї та малюка.
Невже сама не можеш про себе подбати? Наталія Степанівна поставила на підлогу масивні валізи і урочисто пройшла в кімнату, ледь не збивши мене з ніг. Доросла жінка, скоро матірю станеш, треба вже й дорослішати!
Як тільки вона опинилася всередині, почала оглядати кожен куток, ніби проводила огляд. Мене це насторожило.
Ви приїхали з якоїсь нагоди? обережно запитала я. Щось забули?
Що? Наталія Степанівна здивовано обернулася. Я тепер тут житиму.
Від цих слів у мене підкошилися ноги.
Але як… ледве промовила я.
Набрид мені цей нахаба, з яким знімала кімнату, роздратовано пояснила свекруха. Більше терпіти його не збираюся. Одразу виїхала. Квартира на чоловіка записана, нову шукати важко, тому поки оселюся у вас.
Це пояснення лише посилило мій сум. Так, будинок у нас просторий, але хіба це дає їй право просто вриватися і вимагати житло?
Я хотіла заперечити, але вагітність остаточно виснажила мене, і я, не маючи сил, просто пішла у спальню чекати чоловіка.
На жаль, повернення Олега мало що змінило йому було шкода матір. Хоч Наталія Степанівна й була дуже сварливою, але вона його виховала, і кинути її він не міг.
Я змирилася, розуміючи почуття чоловіка. Можливо, в домі зявиться допомога по господарству?
Однак мої надії швидко розвіялися. Не минуло й двох днів, як свекруха повністю захопила контроль над нашим побутом. Олег постійно працював, тож пристосовуватися до його матері доводилося мені.
А адаптуватися було неймовірно важко. Здавалося, свекруху не влаштовувало буквально все. Вона лаяла мене за немиті підлоги, за крихти на столі, навіть за одну немит
