У старому занедбаному будинку огрядненька жінка витрушувала килим з вікна, не помічаючи, що пил осідав на худу сусідку знизу.
Гей, товстухо, обережніше з тим килимом! Мені на голову сиплеться! сердито крикнула худа.
Товстунка відповіла з іронією:
Ох, голубко, твоя зачіска й так як після буру. З пилом чи без різниці нема.
Сварка розпалювалася, коли раптом зявилася мати худої, змітлою в руці, і вдарила нею по вікні товстунки.
Ти ж розібєш шибку, жирафо! огризнулася та.
Мати суворо відповіла:
Ти завжди шукаєш проблем, так? Слонове!
Поки жінки перекидалися образами, поряд промайнув злодій. Він химерно посміхнувся, мовляв:
От жінки вічно сваряться. Чудовий момент скористатися.
Тієї ночі худа поверталася додому, як раптом злодій перегородив їй шлях.
Не кричи. Ідемо зі мною, прошипів він.
Куди? перелякано пробурчала вона.
Він оскалив жовті зуби.
У ту темну алею. Повеселимося.
Очі його блищали, як у голодної лисиці. Жінка спробувала крикнути:
Рятуйте!
Він миттєво схопив її за волосся й затулив рота.
Ще слово і з тобою буде кінець, проричав він.
У будинку засвітилися вікна, сусіди визирнули, але, побачивши небезпеку, швидко захлопали штори.
Бачите? знущався злодій. Всі вони мене бояться. Жарт же!
Повітря насичувалося тривогою, немов щось погане ось-ось станеться. Та раптом
Злодій відчув сильний удар по потилиці. Обернувшись, побачив товстунку з мітлою, що стояла мов грізна варта.
Гультяю, відпусти дівчину, бо пожалкуєш!
Він голосно зареготав.
Ти? Одна? Слухай, бегемотихо, ще вчора з нею сварилася, а тепер рятувати збираєшся?
Вона спалахнула поглядом.
Ми маємо розбіжності, але ніколи не дозволю чоловікові шкодити жінці. Може, я й одна але нас багато. Ми завжди підтримуємо одна одну!
Злодій знову засміявся.
Ви всі слабкі!
Але в цю мить позаду товстунки зявилися інші мешканки будинку: мати худої, сусідки усі зі сковородами, ножами, виделками та мітлами. В очах у них горіла рішучість.
Серце злодія затремтіло від страху. Він мучив себе думками:
Чого я боюся? Це ж просто жінки! Я бився з сильними чоловіками, навіть з озброєними поліцейськими Чому мені страшно перед куховарками? Щось не так Якщо не втечу мене рознесуть.
Атмосфера нагніталася, ніби вовчиці готові були кинутися на беззахисну здобич.
За мною, дівчата! гукнула товстунка.
Вони рушили вперед, а злодій, охоплений панікою, кинувся навтьоки, кричучи:
Рятуйте!
Він шльопнувся у калюжу, підвівся, спіткнувся об бляшанку, ледь не впав знову, але зірвався й побіг, мов божевільний.
Жінки гналися за ним, але зупинилися. Передихали. Потім, немІ з того дня мешканки будинку, забувши про сварки, трималися разом, знаючи, що справжня сила у єдності.
