Мама Назара поспішала в школу на виклик класної керівнички. Коли взнала причину виклику – ро3лютилася.
Людмилу зустріла вчителька в накрученому стані, наче її син вчинив казна-який злочин.
– Олено Іванівно, доброго дня! Викликали?
– Ви – матір Назара?
-Так. Я вас слухаю.
– Не знаю, з чого почати, але розмова серйозна. Подібного в нашій школі ще не було. Розумієте, ваш син у школі продавав іншим учням браслети!
– Ну і що! Не розумію проблеми? Він молодець!
– Як ви не розумієте проблеми? – здивувалася вчителька.
– Так. Він ці браслети зробив власноруч і продавав. Чи це, може, було впродовж уроку? – поцікавилася мама.
– Ні! Він робив це на перервах.
– Тоді в чому річ? Він, може, силував когось їх купувати? Чи відбирав гроші? – не переставала дивуватися матір.
-Так ні ж!
– Тоді в чому суть проблеми? Навіщо ви мене викликали в школу? Навіщо погрожували дитині розправою директора? Щоб прийти сюди, я вимушена була відпроситися з роботи і залишити хворих в лікарні. На мене чекають пацієнти. Ви це розумієте?
Вчителька після таких слів трохи розгубилася і не знала, якими словами окреслити, з її погляду, порушення учня. Проте мама Назара не могла заспокоїтися:
– Так, мій син продавав браслети, але при цьому не заважав вчителеві… У нього хороша успішність. Він нічого не вчинив поганого… у чому ви його звинувачуєте?
– Але це – навчальний заклад. Продавати тут не можна! – знайшлася врешті вчителька.
– А коли б мій син роздавав браслети безкоштовно, до нього були б претензії?
Вчителька мовчала.
– Отож-то! Може, він починає будувати свій бізнес! Я не бачу причини для його звинувачення і для виклику мене в школу. Ви зірвали мій робочий день.
– Але Назар торгував прямо в школі! – знову знайшлася вчителька.
– А де ж написано, що торгувати тут не можна? Я, може, щось пропустила?
– Розумієте, це школа, а не супермаркет, не магазин, не базар! Тут ніхто нічого не продає!
– А хіба в їдальні їжу роздають безкоштовно?
– Годі! Ви не розумієте про що я? – вже роздратовано продовжила розмову вчителька.
– Звісно, що не розумію! У правилах школи не вказано, що мій син не може продавати браслети на перерві. Значить, він – не порушник. Вибачте, але мій час закінчується, я мушу повертатися на роботу? – рішуче відповіла мама.
– Вам усе-таки потрібно поговорити серйозно з Назаром. Я не залишу цю справу просто так, – константувала Олена Іванівна.
– Я, звісно, похвалю його і, може, навіть дам трохи грошей для його маленького бізнесу. А вас попрошу не викликати мене через дрібниці. Я – лікар, і моя відсутність може коштувати навіть чиєсь життя.
Вважаю, що дитина повинна тішити не лише успіхами в школі, а й повинна вирости незалежною людиною. Тому вона повинна пробувати себе в різних хороших справах, які не перечать моральним нормам. Тоді така дитина дасть собі раду в житті. Коли ви придушите ініціативу дитини, то в неї може пропасти бажання займатися чимось самостійно. Я хочу, щоб мій син виріс справжнім мужчиною, ініціативний і з лідерськими задатками.
Мама Назара розуміє потреби дитини і його прагнення. Вона дає йому можливість розвиватися самостійно, не подавляючи його волі. Якщо і робить Назар помилки, то на них вчиться. Без помилок важко досягнути успіху.
