З Ігорем познайомилася під час навчання в інституті. Він був від мене на три роки старшим. Спочатку просто товаришували, а потім зрозуміли, що не можемо одне без одного. Після закінчення навчання почали жити разом. У мене була двокімнатна квартира, яку отримала в спадок від своєї бабусі.
Весною Ігор зробив мені пропозицію, і ми відгуляли невелике весілля, на якій були присутні найближчі родичі 6 батьки, дружки і хресні.
Батьки зробили для нас шикарні подарунки з приводу такої урочистості: мої подарували путівку в Італію, а Ігореві сказали, що за час нашої відсутності зроблять ремонт у квартирі. Ми допомогли підібрати матеріали і стиль, в якому б хотіли бачити своє помешкання, і щасливі полетіли відпочивати. Оскільки свекор працював у великій будівельній компанії, то всі проблеми з ремонтом взяв на себе. Сам замовляв майстрів, закуповував матеріали й таке інше.
Ремонт за наш рахунок
Коли повернулися з моря – наша кімната була в ажурі – світилася завдяки красивому декору і бездоганності. Ремонт було виконано просто шикарно – на найвищому рівні. Я аж ніяк не розраховувала на такий шик. Кожного місяця ми докуповували меблі, картини, посуд, серветки, подушки. Усе було ідеально.
Через якийсь час наша квартира перетворилася в казку. Скрізь було красиво і затишно. Ми вирішили, що пора зробити дитячу кімнату. Чоловік запропонував обговорити це питання з батьком. Скільки це коштуватиме? Як кімнату зробити найзатишнішою для дитини? За скільки часу можна це втілити?
Ігор пішов до батьків сам, оскільки я працювала.
Увечері повернувся додому сумний. Батько не захотів нам допомогти. Мало того, сказав, що ми повинні компенсувати йому ще за попередній.
Отож, подарунком був не ремонт, а лишень те, що ми ним не займалися. Усе решту виливалося для нас у доволі пристойну суму. Адже свекор вибирав матеріали найдорожчі. Робота також була за європейськими розцінками.
Свекор за тиждень привіз нам рахунок, що прирівнювався до собівартості однокімнатної квартири. Ми були в шоці. Навіщо було оголошувати, що він робить нам подарунок, який тепер нам став поперек горла. Квартира була ще в пристойному стані, в якій ми ще не планували щось оновлювати.
Батько почав нам постійно надзвонювати і нагадувати про борг. Відстежував всі наші покупки, дорікав, що купуємо собі дорогі речі тоді, коли ще в боргу.
Ми доклали усіх зусиль, щоб за рік сплатити всю суму і забути про таку допомогу. Бо насправді це була ведмежа послуга. Вона нас навчила в майбутньому не розраховувати на чужі сили, а жити лишень за власним доходом.
У дитячій кімнаті зробили ремонт власними силами. Переклеїли шпалери. Купили нові меблі, нові штори, щоб було затишно нашій дитині.
