Уже будучи трохи у віці я посварився зі всією родиною. Знаєте за що найчастіше сваряться родини? Звісно – за майно. Так сталося і в мене.
Одружився я вже за 35 років. З дружиною жив душа в душу.У неї від першого шлюбу був син. Я дбав про нього як про рідного. Великих статків не нажив, але все-таки встиг придбати трикімнатну квартиру, сплачував поліс, який закінчився кілька років тому, і я оформив довічний ануїтет. Також мав деякі накопичення в банку. Син у мене був один – Максим. Звісно, що все накопичене мною впродовж життя перейде у його власність.
У мене є ще рідний брат Степан. На три роки молодший за мене. Одружився він у 25 років. Устиг виховати трьох дітей: двох дочок і сина. Однак мій брат любив заглядати часто в чарку, за що я його не раз вичитував, бо через ту оковиту згубить здоров’я і врешті – пропиває копійку, яку заробляє власними мозолями. А він насміхався з моїх повчань. Казав: «Хто не курить і не п’є, той здоровенький помре».
-Ну-ну… Побачимо, як життя поверне, – зі сумом відповідав йому.
Через його такий недбайливий характер копійка вдома в нього не залежувалася – жив від зарплати до зарплати. Не думав, що про старість також треба подбати, поки молодий і сили вдосталь. А потім не наздоженеш втраченого.
Якось при неділі він несподівано завітав до мене в гості. Я прийняв його як брата, бо навідувався він через розбіжність у поглядах на життя вкрай рідко. Жінка саме запекла в духовці курку і насмажила миску дерунів, поливши їх свіжою сметаною. Сіли за стіл, розговорилися про життя. Я вловив, що Степан уже встиг перед тим десь хильнути, але мовчав, бо, як кажуть у народі, «горбатого лише могила виправить». Проте «градус» додавав братові сміливості і сприяв балакучості.
Несподівано для мене він почав розмову про поділ майна:
-Що, брате, коли своїм майном зі мною поділишся?
Я аж ніяк не сподівався на таку розмову. Адже все, що належало мені, я не успадкував від батьків, а заробив власним потом. Тому спокійно перепитав:
-Що ти маєш на увазі?
-У тебе один син і той не твій кровний, і добре вміє раду давати собі в житті… А в мене аж троє дітей. Сам розумієш, дівчатам потрібне придане. Де його взяти?
-Вибач, дорогий. А де ж ти був до цього? Хіба я не казав тобі не топитися в чарці? Ти ж тоді про це не думав Ти насміхався з мене, з моєї ощадливості і здорового способу життя. У мене є також дитина. І я тобі нічого не зобов’язаний. Ти ж сам обрав такий шлях, не дбаючи про майбутнє. Ось тепер воно починає наступати тобі на п’яти.
Брат розізлився і пішов від мене не попрощавшись. А потім зателефонувала матір і також кинула докір, як я посмів образити єдиного брата. Я аж ніяк не сподівався почути від неї таке. Так на сторону мого непутящого брата перейшла вся родина.
Досі не можу збагнути, чому родичі лояльно поставилися до мого брата-алкоголіка?
