Уявимо, якого б ми досягли, якби цінували людей більше, ніж гроші. Уявимо.
**Уяви**
Уяви місто, де ніхто не залишається непоміченим.
Де імя прибиральниці Марічки знають так само добре, як і імя директора великої компанії Павла Івановича.
Де вартість людини вимірюється не гривнями, а добротою.
Подумай про світ, де перше питання на нарадах звучить не *«Скільки це коштуватиме?»*,
а *«Скільком людям це полегшить життя?»*
Де нові технології не викидають на ринок заради швидкого бариша,
а обережно виплековують, бо їхня мета лікувати, навчати, підтримувати.
Уяви школи, де кожна дитина не оцінка в щоденнику,
а цілий світ, який варто почути.
Лікарні, де пацієнти не медичні картки,
а люди з мріями, що чекають на свій час.
Офіси, де вихідні належать родині, а не звітам.
А якби найбагатшими були не ті, у кого рахунок у банку довший,
а ті, хто відкриває шляхи для інших?
Якби справжньою біржею був не Фондовий ринок,
а щоденний обмін теплотою між незнайомцями?
Уяви владу, яка вимірює успіх не ВВП,
а кількістю посмішок, освічених людей і меншою кількістю сліз, пролитих потай.
Уяви сусідів, які змагаються не в тому, хто виглядає краще,
а в тому, хто більше підтримає іншого.
А тепер уяви себе у такому світі
без поспіху, без страху, без постійного підрахунку
Просто живучим, на все здатним,
бо ти цінний просто тому, що ти є.
**Уяви. А потім дій.**
