Мені ніколи не щастило на чоловіків. Як не бабій, то мамин синочок. Якщо траплявся щедрий, то у ліжку був ніякий. Якщо в цьому ділі все було добре – значить на серйозні стосунки можна було не розраховувати. Я настільки розчарувалася в чоловіках, що коли зустріла Макара одразу стала думати в чому підступ.
Красивий, розумний, заможний з шикарним тілом та мужнім голосом цей хлопець влучив у прямісіньке серце. Правда була в ньому одна дивина. Він ніколи не дозволяв мені залишатися на ніч. Забирав з роботи, відвозив у дорогий ресторан. Потім ми їхали до нього, гарно проводили час разом й коли усі наші втіхи завершувалися, Макар спокійно промовляв: «Кохана, збирайся, я відвезу тебе додому»
Мені не подобалася така поведінка коханого. В такі моменти я відчувала себе, вибачте за слово, повією. Одного разу вирішила відверто запитати, чому він так робить.
-Макаре, не прийми за образу. Мені дуже подобаються наші відносини, ти просто суперовий, але чому ти не дозволяєш залишатися мені в тебе?
-Навіщо? – спокійно запитав хлопець.
-Ну ми ж зустрічаємося і я твоя дівчина…
–Хто тобі таке сказав? – з посмішкою на обличчі запитав мій кавалер.
Уявляєте, цей козел відверто мене використовував й навіть не думав пропонувати якісь відносини. Я теж дурепа попридумувала собі.
