Ми з чоловіком довго не могли народити дитину. Коли ж нарешті це чудо сталося в нашій родині, на світ з’явився прекрасний хлопчик Михайлик. Наш первісток, наша гордість та надія.
Роки бігли дуже швидко. От уже наш син навчається в університеті, а ми не можемо дочекатися, коли він теж наважиться створити власну родину та народити нам трійко онуків.
Нещодавно Михайло зізнався, що в нього є дівчина, яку він сильно кохає. Спершу ми з чоловіком зраділи цій новині, але чим більше дізнавалися про його обраницю, тим більше вона нам не подобалася. Софія старша за Михайла на сім років. У свої 28 вона досі живе з батьками, немає вищої освіти та ніде не працює.
Я не хочу, щоб моя дитина руйнувала своє майбутнє, тому одразу вимовила своє невдоволення. Чоловік же, хитрун, зайняв нейтральну позицію. Разом вони змусили мене спершу познайомитися з цією особою, а потім робити висновки. Я погодилася лише заради Михайла.
Ну що сказати, знайомство не допомогло. Софія мені не сподобалася. Якась боязлива, замкнута й поводиться дивно, наче людей боїться. До всього вдягається вона з несмаком і мовлення її жахливе. Та найгірше, що під час вечері син попередив, що вони мають намір жити разом. Уявити цю селючку у своїй квартирі я не можу, але й своїй дитині не дозволю жити в якихось незрозумілих чужих людей.
Чоловік радить винайняти для них квартиру. Потерпіти декілька місяців, тоді Михайло сам побачить, що дівчина його непутяща та не придатна до сімейного життя.
Я маю намір поговорити з цією дівчиною та пояснити їй, що вона не пара моєму синові. Та боюся, що вона розповість про цю розмову Михайлику і тоді ми його втратимо.
