Коли я виходила заміж за Кирила, то відчувала себе найщасливішою дівчиною на світі. Шкода, що я навіть не підозрювала чим це щастя мені обернеться. Не довго ми насолоджувалися медовим місяцем. Уже через три місяці після весілля мій чоловік обдер мене, як липку, та відібрав усе майно. Я ж, окрилена та засліплена великим коханням, попідписувала усі папери, що він мені підсував. Все відбулося за законом, тож судитися не було потреби.
Мене прихистили батьки. Коли я переїхала до них жити та оплакувала свою нещасливу жіночу долю, дізналася, що вагітна. Звісно, мама мене підтримала та обіцяла допомогти виховувати дитину. Завдяки підтримці та допомозі рідних, у мені знову прокинулася жага до життя.
Вирішила відтепер житиму лише для себе та майбутньої дитини. Коли йшла на перше УЗД сильно хвилювалася, чи добре все з малюком. Фантазувала, хто там у мене. Чесно кажучи дуже хотіла донечку. Коли лікар провела обстеження, повідомила, що плід розвивається добре й у мене дівчинка. Моєму щастю не було меж.
Через п’ять місяців я народила свою Златославу. На дитину потрібно багато грошей, тому я одразу вийшла на роботу, а з донечкою сиділа мама. Правда зароблених грошей ледь вистачало на життя. Більша частина зароблених коштів йшла на потреби маленької дитини, решта на комунальні послуги.
Останнім часом мама почала хворіти, тож потрібно ще й виділяти кошти на ліки та обстеження. Словом, було важко, опускалися руки та хотілося хоч трішки побути звичайною жінкою без купи проблем та зобов’язань. Мрії про те, що рано чи пізно у мене все налагодиться, давали мені сили вранці підійматися з ліжка та працювати.
Моя подруга каже, що я сама ускладнюю життя, адже можу спокійно мати додатковий дохід. Річ у тому, що моя покійна бабуся переписала на мене свою квартиру. Житло в хорошому стані, можна жити, але я не хочу пускати туди квартирантів.
Колись бабуся здавала одну кімнату молодій парі. Мало того, що вони не заплатили за квартиру та ще й залишили після себе повно боргів. Бабуся декілька місяців віддавала всю свою пенсію за комунальні послуги.
Отож цю квартиру я бережу для своєї Злати. Коли вона виросте сама зможе прийняти рішення, що робити з цим житлом.
