Я не раз загадувалася над питанням, чому шлюб одних подружніх пар через роки стає міцнішим, а в інших навпаки. Тріщить по швах або й взагалі розпадається. Сім’я моєї старшої сестри Тетяни для мене була зразковою. Я особисто спостерігала усі важливі етапи їхнього становлення.
Коли тільки Тимофій починав ходити до Тані, як мило вони обіймалися та трималися за ручки. Усі ці квіти, м’які іграшки, любовні записочки, які сестра ховала під матрацом, а я знаходила й таємно читала усі ті зізнання у коханні.
Далі були більш серйозні кроки, коли вони вперше ночували один в одного, а згодом повідомили батьків про намір одружитися й почали жити разом. Ми з Танею рідні по матері. Від батька у сестри залишилася однокімнатна квартира, там парочка й поселилася.
Після весілля я частенько бувала у них в гостях. Вони любили компанію, тому на вихідних кликали до себе в гості друзів. Ми дивилися цікавий фільм, грали у настільні ігри або просто говорили. Зазвичай наші веселощі супроводжувалися гучним сміхом, танцями та піснями. Бувало, що сусіди погрожували викликати поліцію, тоді усі гості швиденько розбігалися.
Після народження донечки їхнє життя перейшло у більш спокійно річище. Я допомагала Тані бавитися з немовлям, щоб вона мала змогу хоч трішки відпочити. Тимофій майже постійно був на роботі. Він брав на себе усі відрядження, бо вони гарно оплачувалися та важливі проєкти, через які засиджувався в офісі допізна.
Завдяки зусиллям зятя, вони купили трикімнатну квартиру, а згодом й зробили там сучасний стильний ремонт. Таня займалася побутом та гляділа за донечкою, тим часом Тимофій так само важко працював. Якось я прийшла до них в гості без попередження й стала свідком сімейної суперечки. Зять пояснював, що мусить терміново поїхати у відрядження, а Таня кричала на нього, бо він пропустить виступ дочки на святі у садочку.
Мені було ніяково, тож я забрала племінницю й понесла до її кімнати, щоб погратися. Включила голосно мультики аби вона не чула, як мама з татом сваряться.
-Це взе не вперсе. Я звикла – сумно сказала мені дитина й продовжила гратися своєю лялькою.
Коли вхідні двері квартири голосно гримнули, я вийшла перевірити чи все в порядку. Сестра мила посуд на кухні й плакала.
-Він завжди так вчиняє! Просто тікає від проблеми, найкраще рішення з усіх можливих – виливала вона мені свою душу. – Я розумію, що він заробляє гроші на сім’ю, але є речі які варті усіх грошей світу. Дитина росте без тата, а йому й до цього байдуже!
-Я й не знала, що у вас проблеми. Просто ви виглядаєте такими щасливими. Всі завжди захоплюються вашою парою.
-Втому то й річ – виглядаємо, а ніхто не знає, що відбувається насправді. Я втомилася бути постійно самою, все вирішувати самотужки й кожного разу пояснювати дитині, що ж могло бути настільки важливе, що татко пропускає всі важливі моменти її життя.
Уже ж все є! Квартира, машина, у квартирі. Ми не бідуємо, живемо на широку ногу. У нас є гроші на чорний день. Невже не можна дозволити собі зробити перерву та побути з дружиною та дитиною. Все частіше я переконуюся, що Тимофій робить це навмисне. Просто не хоче бути вдома, йому з нами погано.
Може у нього є інша?
Це запитання загнало мене в ступор. Я порадила сестрі не гарячкувати й про це поговорити зі своїм чоловіком. Не посваритися, а поговорити. Тобто вислухати і його погляд та пояснити свої бажання.
Не знаю, чим закінчиться їхня відвертість, але мені б дуже не хотілося, щоб племінниця пізнала на собі всі ті труднощі, що пов’язані з розлученням батьків. Думаю, Тані та Тимофієві в першу чергу потрібно думати про дитину та її добробут, а вже потім про себе.
