Ключ скрипнув у замку, і Ярина, намагаючись не шуміти, прокралася у квартиру. У передпокої було темно, лише з кухні пробивалася тонка смужка світла. Батьки знову не спали, хоча час давно перейшов за північ. Останнім часом це стало звичним довгі нічні розмови за закритими дверима. Зазвичай тихі, але іноді переходили у приглушену перепалку.
Ярина зняла туфлі, поклала сумку з ноутбуком на тумбочку і пройшла коридором до своєї кімнати. Їй не хотілося пояснювати, чому вона затрималася, хоча причина була вагомою проект на роботі не складався, а дедлайни наближалися.
Крізь стіну лунали приглушені голоси.
Ні, Василю, я так більше не можу, мама говорила тихо, але в голосі відчувалося роздратування. Ти обіцяв ще минулого місяця.
Оленко, зрозумій, зараз не час, тато, схоже, знову виправдовувався.
Ярина зітхнула. Останнім часом батьки постійно про щось сперечалися, але при ній робили вигляд, що все гаразд. Звісно, їм вже за пятдесят, вона давно виросла, але все одно було неприємно усвідомлювати, що в їхніх стосунках щось не так.
Вона роздяглася, вмилася й лігла під ковдру, але сон не йшов. Думи кружляли навколо одного й того самого. Яринин брат Олесь жив окремо, в іншому місті, і рідко приїжджав. Якщо батьки вирішать розлучитися хто з ким залишиться? Кому дістанеться квартира? І чому вони приховують свої проблеми?
Голоси за стіною не втихали. Ярина простягнула руку до тумбочки й намацала навушники хотілося заглушити чужі таємниці музикою. Рука зачепила телефон, і той впав на килим. Піднімаючи його, Ярина випадково відкрила диктофон. Палець замер над екраном.
А якщо записати їхню розмову? Просто щоб дізнатися, що відбувається, а не здогадуватися. Адже якщо вона спитає напряму, вони, напевно, відмахнуться, скажуть, що все нормально.
Совість поколювала неприємним холодком. Підслуховувати погано, тим більше записувати. Але з іншого боку це її батьки, її родина. Вона має право знати, якщо щось серйозне.
Наважившись, Ярина увімкнула диктофон, поклала телефон на тумбочку ближче до стіни й накрилася ковдрою з головою.
Вранці, збираючись на роботу, вона помітила, що й тато, і мама виглядали невиспаними. За сніданком вони майже не розмовляли, лише обмінювалися звичними фразами.
Ти пізно повернулася вчора, зауважила мама, наливаючи чай. Знову затрималася на роботі?
Так, проект допилювали, кивнула Ярина. А ви чого не спали?
Та так, серіал дивилися, відмахнулася мама, навіть не подивившись на доньку.
Тато втопився у газету й зробив вигляд, що дуже захоплений статтею.
Сьогодні не чекай мене на вечерю, сказав він, не підводячи очей. Переговори з клієнтами, можу затриматися.
Мама стиснула губи, але промовчала.
Усю дорогу до офісу Ярина боролася зі спокусою послухати нічний запис. Але в метро було надто тісно, да й якось ніяково. Вирішила відкласти до вечора.
День тягнувся нескінченно. Нарешті, повернувшись додому, Ярина виявила, що мами немає записка повідомляла, що вона пішла до подруги й повернеться пізно. Тато затримувався на роботі, як і обіцяв. Ідеальний момент.
Забравшись із ногами на диван і вкрившись пледом, Ярина натиснула кнопку відтворення.
Спочатку лунали лише уривки фраз, потім запис став чіткішим.
скажемо Яринці? голос тата звучав схвильовано.
Не знаю, зітхнула мама. Боюся, вона не зрозуміє. Адже стільки років минуло.
Але вона має право знати.
Звісно має, але як пояснити, чому ми стільки років мовчали?
Ярина завмерла. Про що вони? Яку правду від неї приховують?
А памятаєш, як усе починалося? раптом спитав тато, і в його голосі промайнула усмішка.
Ще б пак, усміхнулася мама. Я думала, це ненадовго, а виявилося на все життя.
Зате яке життя вийшло, хмикнув тато. Хоч часом було нелегко.
Особливо коли зявилася Ярина.
Серце дівчини стислося. Що значить «особливо»? Вона була небажаною дитиною? Чи справа в чомусь іншому?
Але ми впоралися, продовжив тато. І вона виросла чудовою.
Так, у маминому голосі звучала гордість, і Ярина трішки розслабилася. Тільки тепер треба вирішити, що робити далі. Я втомилася від цього подвійного життя, Василю.
Подвійного життя? Ярині стало холодно. Невже в когось із них роман на стороні? Чи вони обидва зраджують один одному? Від цієї думки зробилося нудно.
Оленко, давай все-таки дочекаємося приїзду Олеся. Все обговоримо разом, усією родиною.
Добре, погодилася мама. Але після цього ніяких відстрочок. Або ми все змінюємо, або я не знаю, що тоді.
Запис обірвався мабуть, батьки пішли з кухні, чи телефон перестав записувати.
Ярина сиділа приголомЯрина глянула на батьків, які з ентузіазмом показували їй свій сад, і раптом усміхнулася адже тепер у неї зявився не лише секрет, а й новий дім, де завжди будуть її чекати.
