Дев’ятого березня у мого тата ювілей. Мама хотіла запросити гостей, але тато не хотів його святкувати. Все-таки через кілька днів ми вмовили тата відсвяткувати свою круглу дату. Мама і тато з великих сімей, тому мама запросила свою і батька родину. Закордоном жив брат мого тата з дружиною. Вони мали приїхати за день до свята. З роботи мене не відпустили тому на жаль не змогла приїхати на святкування. Тому сказала чоловікові, щоб їхав з дітьми без мене. Я все ж таки надіялась, що керівництво мене відпустить тому пішла і спробувала ще раз уточнити, щоб відпустили. І в останній момент мене відпустили.
Коли я приїхала додому, гості вже сиділи за столом святкували. Переодягнувшись я приєдналася до них. Коли свято доходило кінця моя мама привітала жінок в кімнаті з недавнім жіночим святом. Я гадала, що вона зараз зробить мені подарунок, але ні, вона повернулася до невістки та зробила її подарунок золотий браслет. А коли обернулася подивилася на мене і сказала: “Я думала, що тебе не буде тому не купила тобі подарунок”, і більше нічого навіть не вибачилася.
Після маминих слів мені було ніяково, сумно, що рідна мати зробила подарунок чужій жінці, а не рідній доньці. Я не розуміла невже не можна було подарувати невістці коли будуть одні чи хоча б без моєї присутності. Після цієї ситуації з мамою не розмовляю, але знаю, що через таку дурницю не потрібно сваритися з рідною людиною. Про те, емоції взяли вверх і я не могла пробачити її.
