Олександра має двох дорослих синів. З чоловіком розлучилися давно, тому де він взагалі, жінку не цікавить. Два дорослих сини, навчання в інституті. У Олександри робота не грошова. Перебивається копійками. Все вкладає в синів, але те не помітно зовсім мало мама дає їм грошей, на прожиття не вистачає. Підробляють вечорами, щоб хоч якось вижити. Та цього не вистачає.
Сусідка Олександри вже три роки їздить в Італію. Якраз у той час за кордон їхали туди всі. Коли жінка зайшла до сусідки у квартиру. Зупинилася. Вона пам’ятає, як бідно виглядала квартира раніше. Наразі євроремонт, меблі нові. Сусідка говорить, якщо Олександра наважиться, то візьме її з собою. Якраз є робота, куди потрібні люди. Тому якщо хоче заробити, довго щоб не думала.
Того ж вечора Олександра поговорила з синами. Вони не хотіли відпускати маму так далеко, але і достатку хочеться. Тому порадившись, вирішили, поїде мама на заробітки. Олександрі лячно, як її зустріне та Італія. Та робити немає що, пообіцяла сусідці.
Вже десять років Олександра знаходиться в Італії. Купила синам по квартирі, машини мають. Купила собі квартиру, яка чекає її поки перестане їздити. Та жінка розуміє, що вдома швидко гроші закінчаться, і як потім жити звикла вже ні в чому собі не відмовляти. І потім сини постійно просять гроші. Вже й бізнес в обох, а все одно в мами просять. Останній раз, коли приїжджала, продала свою однокімнатну квартиру, в меншого сина борги через невиплачений кредит. Потрібно було терміново погасити.
Коли про це дізнався старший, дуже сварив маму. Знову Олександра поїхала до Італії заробити собі на квартиру. Купила. Наразі старшому сину знадобилося багато грошей, знову продала свою квартиру, віддала старшому гроші. Тепер менший, сварився на маму, де вона буде жити? Якщо так розкидається квартирами, то він до себе не впустить. Забув напевно, що зовсім недавно просив так само допомогти грошима.
І знову Італія. На цей раз не довго працювала Олександра за кордоном. Здоров’я не те, підводить. Грошей заробила мало. Коли приїхала додому, жоден син не впустив до себе жити. Кожен показував на іншого. Образилася жінка, купила будинок в далекому селі, якомога далі від дітей. На такий будинок грошей вистачило. Але ремонт зробити, встановити ванну, все це кошти, а де їх узяти. Якось таки покращила умови проживання.
Але знову не те. Чужі люди кругом, багато роботи в селі на городі. Картоплю посадила, а не сапувала, не знала, що то потрібно. Тому до осені заросла та картопля бур’янами. І потім немає центрального опалення, дровами потрібно грубку топити, дрова купити. Одні проблеми.
Договорилася зі знайомими, поїхала знову в Італію заробити грошей. Погарячкувала, що далеко поїхала від дітей, наразі одна, і вони не телефонують. В Італії місяць жила без роботи, наступний місяць хворіла, приїхала додому. Добре, що багато знайомих, допомогли, скинулися на білет. Приїхала в село, сидить плаче. Нікому не потрібна.
Приїхала провідати її двоюрідна сестра, побачила як живе Олександра. Умовляла, що все буде добре, що сини одумаються. А сама після Олександри поїхала прямо в місто, де живуть її сини. Запросила обох разом на розмову. Сварила, розповіла, яка нещасна виглядає їхня мама. А вони в грошах купаються, а про неї не думають. Адже обидва тоді спонукали її продавати квартири, а потім обидва ж відвернулися від неї.
Що там іще говорила тітка хлопцям, але через місяць приїхали по маму. Продали будинок вдвоє дешевше, ніж вона купила і повезли додому.
