Даша зростала в селі. Жили вони з мамою удвох. Тата дівчинка не пам’ятає, та і мама не любить говорити про нього. Говорила, що він не знає. Що в нього народилася донечка. А яка тому причина, не говорить. Так і жили удвох. Даша допомагала мамі по господарству, росла слухняною. Після закінчення школи поїхала навчатися в місто. До мами приїжджала кожні вихідні, адже скучала сильно і переживала, як там мама справляється без неї.
Літні канікули Даша провела вдома. Інколи їздила в місто. Говорила, що скучає за містом, тому коли пройдеться, їй стає спокійно і повертається додому. До кінця літа мама помітила, що донька поправилася, але вирішила. Що на домашніх харчах і в спокої, тому відпочинок пішов на користь. В кінці літа Даша поїхала продовжувати навчання. До мами не приїжджала. Говорила, що багато вчити потрібно, не встигає вивчати. Тому не приїде.
На Новий рік також не приїхала. Мама в тривозі. Щоб її донька і залишила маму одну на Новий рік, такого не було. А дівчина говорила, що потрібно сесію здавати. В кінці січня в будинок до мами постукали. На порозі стояла Даша з рожевим конвертиком у руках. Коли зайшли, Даша розповіла.
Дівчина познайомилася з Віктором ще на першому курсі. Кохали одне одного. Мамі не розповідала, тому що хлопець із дитячого будинку. І років їй мало, щоб одружуватися. Знала, що мама не погодиться. Завагітніла Даша на початку літа. Їздила до Віктора в місто, переживала, чи не кинув він її. Хлопець навіть гадки не мав, щоб кидати. Він згоден був їхати до її мами, щоб все розповісти. Та Даша здержувала. Мама гніватиметься на них.
Коли Даша була в пологовому будинку, Віктор навідався лише один раз. А потім і телефон його не відповідав, і сам не приїжджав. Дівчина вирішила, що він її кинув. Але коли вийшла з пологового, дізналася, що на його наїхала машина. Хлопець загинув на місці. Винуватця не знайшли. Даша перевелася на заочне відділення і приїхала до мами. Залишатися в місті немає сенсу. Одна вона не справиться. Маленька донечка і грошей ні копійки. Поруч із мамою горе переносити легше.
А мама тяжко зітхала. Її доля передалася доньці. Ростить дівчинку одна. Але Даша не переймалася. Вона бавилася з Настею, допомагала мамі. Все як раніше. Ось тільки їх прибавилося. Настя зростала швидко. Через деякий час Даша водила її в дитячий садочок. Там якраз звільнилося місце няні, тому дівчина влаштувалася на роботу. І робота є, і донька поруч. Поки що так. Коли закінчить навчання, влаштується за професією. Даша знає, що зароблятиме більше.
Але то буде потім. Наразі вони живуть утрьох. Бабуся любить свою внучку. Думає, як же жили без неї, такої улюбленої.
