Ядвига завжди цуралась свого імені. Вважала його дивним, некрасивим і взагалі не розуміла, чому батьки вирішили назвати її саме так. Існує ж стільки красивих та простих імен. А тут – Ядвига.
Все життя дівчина мала довге, густе, а що саме головне яскраво руде волосся. Таке руде, як в ірландців. Вона завжди заплітала його в довгу косу. І ця коса допомогла знайти собі чоловіка. Стас не міг пройти повз, коли побачив настільки незвичне волосся, ось і познайомився з Ядвигою. А коли почув її ім’я – реготав не соромлячись, що образило дівчину, але все ж вони продовжили спілкуватись. Через деякий час почали зустрічатись. Не довго вони по-зустрічались – місяців з чотири, а потім Стас зробив молодиці пропозицію руки та серця.
Мати Ядвиги, дізнавшись про таке швидке одруження, була не задоволена. Майбутній зять їй давно не подобався та здавався підозрілим. Вона попереджала доньку: «Не поспішай доню, він нехороша людина, я серцем чую. Тобі всього 22, не загуби своє життя!»
Та було марно щось казати – Стас перше кохання дівчини, тому вона не бажала бачити всі його недоліки.
Зрештою вони одружилися, а через рік в них з’явився прекрасний синочок – Дениско. Після народження сина Стас став зовсім іншою людиною. Почались різноманітні докори та звинувачення в сторону Ядвиги – то вона господиня погана, то мама, то борщ не такий червоний як має бути, то вареники якісь пісні.
Йшов час, син підростав і ось коли Дениску виповнилось 4 рочки батько вперше не прийшов ночувати додому. Прийшов через два дні. Мовчки. Нічого не пояснюючи. На всі запитання занепокоєної Ядвиги відповідав, що це не її справа і її це хвилювати не повинно.
Це був не єдиний випадок. Після цього Стас частенько пропадав та не ночував дома. Його могло не бути декілька днів, а то й більше тижня. А коли приходив, то щоразу казав: «Ти можеш подавати на розлучення, якщо тебе щось не влаштовує». А потім він взагалі зник та не повертався. Ядвига чекала його, надіялась, що він повернеться, але коли він з рештою не повернувся, вона взяла сина, та поїхала до свекра з свекрухою. Вони розповіли, що, виявляється, Стас знайшов собі іншу жінку та поїхав з нею закордон. В той момент вона, що більше вони один одному ніхто. Вона не хотіла губити свого життя через такого як Стас. Їй всього 28.
Важко було Ядвизі. Вже 30 років пройшло з того моменту, як вони зі Стасом познайомились. Як-ні-як, але змогла давати собі раду після розлучення. Стас забув про них, не допомагав, не платив аліменти. Але його батьки допомагали всім чим могли. Коли грошима, коли речами, коли своєю присутністю.
Коли Денис виріс, та закінчив університет відправився до Австрії. Знайшов там хорошу роботу, облаштувався так і залишився там жити. Багато разів він забирав стареньку матір до себе, навіть просив залишитись з ним в Австрії, щоб вони змогли бути разом, але Ядвига завжди відмовлялась, вважала, що заважатиме сину. Денис наполягав, щоб мати знайшла собі чоловіка, який буде для неї спорідненою душею та підтримкою. Але Ядвига була глибоко віруючою людиною, тому вважала, що раз вона повінчана зі Стасом, то бути з кимось іншим – гріх. Тому й лишилась сама до самої старості.
Денис збудував матері будинок, такий про який вона завжди мріяла. Він міг собі таке дозволити, адже відкрив в Австрії свою власну фірму.
Святого Василя, 14 січня. Святковий день, який Ядвига проводила в тиші та спокої, дивлячись телевізор та паралельно в’яжучи собі теплі шкарпетки, а то щось цієї зими навіть занадто холодно. І тут атмосферу спокою порушив стукіт в двері. Це був Стас. Він прийшов миритись з Ядвигою через стільки років. Через кохання до неї? Ні. В нього виникли проблеми. Жінка після розлучення забрала все, а батьки давно померли, тому в будинку зараз господиння його молодша сестра, яка не приймає його в дім.
Він почав розповідати, що Ядвига завжди була для нього тою єдиною, просив вибачення та прийняти його свого дому. На її відмову Стас заявив:
-Це дім куплений на гроші сина, а син нам, спільний. Тому я маю право на його частку! – нахабно почав кричати чоловік.
В цей момент зателефонував Денис. Ядвига хотіла підняти слухавку, але Стас вихопив в неї телефон, відповів на дзвінок, почав говорити з сином і майже одразу почув відповідь: «В мене немає батька, ви для мене ніхто! Тому забирайтесь геть з будинку моєї матері, інакше у вас будуть великі проблеми, я вам це забезпечу!»
Почувши це Стас злий покинув будинок Ядвиги та більше ніколи її не турбував.