Одружилися ми що віком шість років тому. Після весілля грошей не було та ми вирішили, що будемо жити з мамою мого чоловіка. Тим паче у них було дуже багато місця у будинку, та й самі вони нас гукали до себе жити.
Після того як ми з чоловіком приїхали до них, моє життя перетворилося в муку. Свекруха мене сприймала не як невістку, а як малу дитину. Вона мене вчила просто всьому. Мені здавалося, що моя свекруха вважала, що мої батьки взагалі не приділяли мені уваги в дитинстві та не навчили простим речам. Тому вона вирішила взятися за моє виховання.
Я погоджуюся з тим, що вона навчила мене як правильно приготувати борщ, чи яким мийним засобом краще почистити раковини. Але в мене взагалі в голові не вкладається, як можна вчити двадцятип’ятирічну дівчину правильно тримати ложку в руці чи зубну щітку. Звісно, мене це все почало дуже сильно дратувати, тому я не витримала, підійшла до чоловіка й сказала йому, що мені все одно де ми візьмемо кошти, але через неділлю ми приїжджаємо на орендовану квартиру, бо жити в цьому будинку я більше не могла.
Чоловік мене зрозумів, адже йому також було не солодко жити з батьками. Поруч з мамою завжди був контроль. О котрій годині він повертається додому з роботи чи куди він іде пізно ввечері. Постійні дзвінки від мами йому вже також набридли. Тому ми разом вирішили, що будемо переїжджати.
Звичайно, нас свекруха просто так не відпускала, говорила, що у будинку місця вдосталь для нас усіх, і не потрібно нам нікому давати гроші за те, щоб жити на чужій території, якщо безкоштовно можна жити з рідними людьми. Але ми пояснили їй, що хочемо побути удвох, без родичів та друзів. Тим паче у свекрухи залишилася ще молодша донька зі своїм нареченим, яка також живе з батьками і нікуди не збирається від мами переїжджати. Хоча вона й одружується через півроку, але все одно вони з її чоловіком збираються жити в мами, бо також немає грошей, щоб орендувати квартиру.
Натомість ми навмисно з чоловіком обрали квартиру на іншому кінці міста, щоб моя кохана свекруха не змогла до нас дуже часто приїжджати. Спочатку мама чоловіка частенько до нас навідувалася і намагалися мені розповідати у мене дома, що та як краще зробити, чи куди поставити. Але я розуміла, що це ненадовго, бо їй скоро набридне їхати приблизно сорок хвилин в один бік просто для того, щоб побачити свого сина чи повчити мене кожного дня.
Так і сталося, як я думала. Вона перестала до нас навідуватися кожного дня й почала приїжджати приблизно раз на місяць. Тим паче, що у неї з’явилася нова людина, на яку вона переключила всю свою увагу — це її зять.
На цей час живемо ми так уже приблизно півтора року і мені все подобається. До нас навідуються тільки сестра чоловіка зі своїм коханим, адже їм вже також дуже набридло жити з мамою, але так як ми вони з’їхати не можуть, бо не вистачає коштів.
